Загубилась душа у тенетах сполоханих мрій,
Щоб збирати нектар із ілюзій, прихованих в зорях.
І блукає по небу, де шлях твій біжить неземний,
Що тримає веселку у сильних чарівних долонях. 
Шаленіє зима від обіймів крилатих вітрів.
А весна осипається щастям тобі на коліна.
Я здивована щирістю світлих закоханих днів,
І збентежена сном, що для тебе я буду єдина. 
Хай у озеро чорних, заляканих відчаєм слів 
Відпливає мій човник, в якому сумує минуле. 
Ти безумство і морок буття на межі зупинив. 
Я з тобою у небо - до світла і сонця сягнула.

(на фото сусідський котик заглядає у кухонне вікно у пошуках смачненького)