- Давай нікуди не відлітати, Їжачок. Давай назавжди сидіти на нашому ґанку, а взимку – в хаті, а навесні – знову на ґанку, і влітку – теж.
— І тоді у нашого ґанку потихеньку відростатимуть крила. І одного разу ми з тобою разом прокинемося високо над землею.
«Це хто там біжить унизу такий темненький?» - Запитаєш ти.
— А поруч ще один?
— Так це ж ми з тобою, — скажу я. "Це наші тіні", - додаси ти.

© Сергій Козлов