Говоримо вчора з бабусею телефоном. Якоїсь миті заходить у нас розмова про мої панічні походеньки по лікарям.

- А ще, - кажу, - наступного вівторка йду до хірурга, родимку відрізати, бо трохи сумнівна. Краще одразу видалити й гістологію зробити.

Бабуся напружено мовчить.

- Катя, ти што, - говорить нарешті. - Нє смєй нічєво удалять! У Лєни син так родінку удаліл, а чєрєз полгода умєр!
- А від чого помер? - питаю. - Від меланоми?
- Паплюй, какая мєланома. Єво какіє-то бандюкі зарєзалі.

Сенсу в цьому пості немає, папуг теж немає, просто захотілося поділитися настільки банальною, що аж епічною розмовою.