Перше, що було для мене важливим у виборі пташки - це гучність її голосу. Тому що я - "сова". І тут же усілякі папужки (яких я дуже люблю, 10 років тримала хвилястиків) відпали. Їхні ранкові пісеньки і мій солодкий сон - речі зовсім несумісні, і мені не хотілося, щоб пташка чи я сумували.
Тому мій вибір впав на крихітних амадінок та горлиць. Амадінки були маленькими і охайними, горлиці були великими і не чепурними.
І тут на OLX я випадково побачила її - діамантову горлицю, найменшу серед горлиць. За розмірами вона як хвиляста папужка, але сіренька із витягнутим дзьобом і головне - зовсім тиха.
Коли приїхала обирати свого улюбленця - мені винесли двох пташенят у маленькій клітці. Одне пташеня дуже нервувалося, у нього навіть почервоніла судина на дзьобі, було прискорене сердцебиття. Інша виглядала розгублено, але не панікувала, а продовжувала дзьобати насіння. Я перед цим ще пять років тримала кроликів, і дуже втомилась за них хвилюватись, вони часто переїдали, були проблеми зі шлунком.
Тому дуже хотілося товариша, над яким не потрібно щохвилини труситись, а просто отримувати задоволення. І Мьорфі виправдала всі мої очікування.
Що мене найбільше вразило, коли ми потоваришували, це її ранкова поведінка. Вона любила полежати на сонечку у квіткових горщиках на підвіконні.
Я ніколи не зачиняла клітку, щоб вона мала змогу літати, коли заманеться. І вона літала, займалася своїми справами, але дуже тихенько.
Вона спостерігала за мною і слідкувала, коли я прокинусь, висуну з-під ковдри ногу чи руку. І тоді Мьорфі починала гучно співати, задоволено воркувати і вітати мене з новим днем.
:))
Жизнь бриллиантовой горлицы
Первое, что было для меня важным в выборе птички – это громкость ее голоса. Потому что я – "сова". И тут же всевозможные попугайчики (которых я очень люблю, 10 лет держала волнистиков) отпали. Их утренние песенки и мой сладкий сон – вещи совсем несовместимые, и мне не хотелось, чтобы птичка или я грустили.
Поэтому мой выбор пал на крошечных амадинок и горлиц. Амадинки были маленькими и чистоплотными, горлицы были большими и не опрятными.
И тут на OLX я случайно увидела ее – бриллиантовую горлицу, самую маленькую среди горлиц. По размерам она как волнистый попугайчик, но серенькая с вытянутым клювом и главное – совсем тихая.
Когда приехала выбирать своего любимца – мне вынесли двух птенцов в маленькой клетке. Один птенец очень нервничал, у него даже покраснел сосуд на клюве, было учащено сердцебиение. Другая выглядела растерянно, но не паниковала, а продолжала клевать семена. Я еще пять лет держала кроликов, и очень устала за них волноваться, они часто переедали, были проблемы с желудком.
Поэтому очень хотелось товарища, над которым не нужно ежеминутно трястись, а просто получать удовольствие. И Мерфи оправдала все мои ожидания.
Что меня больше всего поразило, когда мы подружились, это ее утреннее поведение. Она любила полежать на солнышке в цветочных горшках на подоконнике.
Я никогда не закрывала клетку, чтобы она могла летать, когда заблагорассудится. И она летала, занималась своими делами, но очень тихонько.
Она наблюдала за мной и следила, когда я проснусь, высунув из-под одеяла ногу или руку. И тогда Мерфи начинала громко петь, довольно ворковать и поздравлять меня с новым днем.
:))