Вирішив викласти сюди своє стареньке оповідання.
— температура не знижується, більше жарознижуючих давати вже не можна — голос коханої тремтів, їй було страшно, мені також — коли хворіє дитина це дуже страшно і боляче, в десятки разів болючіше чим хворіти самому.

— йди спати Кошенятко, ти сильно втомилася, я посиджу, почергую.

— але тобі ж завтра на роботу?

—я явно менше там втомлююся, йди і спи, я тебе розбуджу якщо що — я постарався посміхнутися якомога більш підбадьорююче.

Я прибрав світлі кучерики з лоба доньки і обережно поцілував її в гарячий лоб, сів на табурет біля дитячого ліжечка і відкрив книгу в телефоні, але читання не задалось — я упіймав себе на тому, що в п'ятий раз читаю один і той же рядок.

З тихим "мррр" на коліна мені встрибнула Маркіза, торкнула носом моєї долоні і витончено і обережно переступила на дитяче ліжко і ретельно утоптавши місце згорнулася клубочком біля живота дочки.

Дитинство — це коли кіт старше тебе подумалося мені.

Спершись на стіну і на секунду прикривши очі я не помітив як відключився.

Пробудження було раптовим — Маркіза кричала, голос кицьки був настільки гучним і незвичним що було неможливо ігнорувати, я спробував встати, але чомусь не зміг, насилу мені вдалося розплющити очі і від побаченого знову захотілося їх закрыть- в кутку кімнати клубочилася густа, чорна, майже об'ємна тінь саме на неї кричала кицька. На межі чутності з'явився безсловесний шепіт, Маркіза на півсекунди замовкла, встрибнула на спинку ліжка і притиснувши вуха зашипіла, в цьому шипінні вже не було загрози, була лише готовність вбивати, шепіт став голосніший, мені здалося що я майже розрізняю слова, у відповідь на це кицька забурчала басом і тінь повільно розчинилася.

Маркіза зістрибнула на ліжко і почала вилизуватися як ні в чому і не бувало, подивилася на мене очима в яких не було видно райдужки і замурчала. І після цього мене настільки невблаганно потягнуло в сон що опір був даремний.

Прокидатися з ранку було боляче, від сну на табуреті затекло абсолютно усе тіло. Згадавши нічне жахіття я мимоволі зіщулився, в квартирі було тихо, усі мої дівчатка міцно спали. Доторкнувшись губами до лоба дочки я майже не відчув жару.

Укривши доньку і кицьку махровим простирадлом я тихо пройшов на кухню, поставив туркові з кавою, дістав з холодильника вчорашню несьеденный вечерю для сніданку і насипав корм в котячу миску чекаючи почути вранішнє тупотіння Маркізи, але його не було.

Я повернувся до дитячої кімнати, кицька не спала, але мабуть сил встати не було. Може вночі був не сон?

Узявши кицьку на руки я відніс її на кухню, інтуітивно я спочатку усадив Маркізу біля миски з водою, вона почала жадібно пити, осушивши миску кицька почала вилизувати дно, я підлив ще води, цього разу вона не допила і на нетвердих ногах пішла до їжі, з тією ж жадібністю що і до цього взялася за сніданок. Корм теж довелося досипати.

Після трапези вона спробувала піти знову до дитячої кімнати і знесилено лягла в коридорі на півдорозі, довелося кинути свій сніданок і віднести її назад в ліжко до дочки.
- відпочивай вже і дякую тобі захиснице наша, вкривши дівчат я пішов збиратися на роботу. Горло чомусь стискалося і на очі накочувалися сльози.