Білий Кролик прокинувся через те, що замерз. Він лежав на підлозі на маленькому дитячому матраці, у величезному темному приміщенні спортзали чужого міста і тремтів від холоду.

Навколо нього спало багато таких, як він, втомлених мандрівників, змучених довгою дорогою та випробуваннями. У вікнах гудів вітер, по кутках гуляли протяги, люди спали просто в одязі, взуті, бо будь-якої миті могла зазвучати сирена повітряної тривоги. Бабуся ліворуч голосно надсадно кашляла, дитина праворуч - протяжно стогнала і глибоко зітхала уві сні.

Кроликові стало страшно, бо він не знав, куди їхати і що робити завтра. Невідомість та відсутність знайомих звичних речей дуже лякали. Він міцно заплющив очі, згадав свою затишну кімнатку в корінні старого дуба, книжкову шафу з улюбленими казками, золотих рибок в акваріумі, голос мами та її колискову пісеньку. Добре, що ввечері він знайшов притулок, де його нагодували і пустили на нічліг.

Ще Кролик згадав обличчя людей за вечерею у громадській їдальні. Вбиті горем, загублені в часі та просторі душі механічно вливали в тіло нехитру юшку. Безхатченки, беззахисні. В їхніх очах відбивалися зруйновані будинки, довгі черги за хлібом, крижані підвали, порожні вулиці, заповнені до країв перони вокзалів, поїзди, в яких доводилося їхати цілодобово сидячи на підлозі. Кролику здавалося, що від подій, що навалилися, він збожеволіє.

Раптом він помітив, що за дверима спалахнуло світло. Вийшов у коридор і побачив хлопчика років сім із маленьким ліхтариком.
-Чому ти не спиш? - спитав Кролик.
- Не хочу спати, коли завиє сирена, ненавиджу звук сирени. Від нього всередині все перевертається.
-Хочеш я поділюся з тобою одним секретом?

Хлопчик погодився, вони разом сіли на підвіконня, тримаючись за руки. Кролик продовжив: кажуть, що якщо довго тинятися по дому, то можна знайти таємну кімнату. Ця кімната вміє виконувати будь-які бажання. У тебе є бажання?
- Так. Я хочу повернутись додому. Я хочу знайти свою сестру.. Я хочу, щоб знову був мир.
- І я цього хочу, - усміхнувся Кролик. - Ходімо шукати кімнату?