Коли після спекотного літнього дня на землю не поспішаючи спускаються прохолодні сутінки, весь світ стає сонним і акварельно розмитим. Набридливі гримлячі, торохкотливі звуки, що ляскають і дзижчать, змовкають, і настає довгоочікувана тиша.

Низько гасають над річкою грайливі ластівки, посвистуючи, вбирають у себе вологу свіжість розслаблених хвиль, які ніжно шарудять. Ухає в лісі сичик, копошаться в траві їжаки в пошуках стиглих груш. Саме тоді співають свою пісеньку голосисті цвіркуни. Мало того, вони ще й чудові музиканти!

Цвіркуни беруть маленькі скрипочки, налаштовують їх і тонко виводять прекрасну мелодію власного серця для того, щоб у світі ніхто не почував себе самотнім. Вони співають про затишний будинок і гарячий чай, про смачні яблучні пироги і добрі казки, про далекі та загадкові подорожі, про світлі зморшки в куточках очей
люблячих батьків і пухленьких долоньках малюків, які хоч і не зізнаються, але чудово розуміють мову цвіркунів. Внутрішня тиша і затишна розмова з цвіркуном - що може бути чудовіше влітку?