Душа осіння

Блаженні стани втишених суцвіть, 
не у розвої, 
гойдають в павутинні сонну мить –
пора спокою. 

Відбули дні бентежної снаги
і метушіння. 
Війшла у груди, наче в береги, 
душа осіння.

Думки і дії – бджоли кам'яні
ось, на осонні. 
Охрещена у білому вині, 
немов спросоння,

кладе на чола сонячних мурах
із відер часу, 
і пише білим пензлем на тілах
іконостаси.

©Сніг_на_голову