"Немита Росія" (М.Лермонтов) перетворила російську культуру на бойову конячку, на якій з різним ступенем успішності, завойовувала території - географічні та ментальні. І батіг у руках у влади був міцніший, ніж був солодкий черствий пряник.
Я пам'ятаю "творчу організацію", що розвозила пам'ятники Пушкіну по різних країнах, я колись сказав, що вона "мітить Пушкіним" свої більш ніж скромні завоювання. У мене зібралася іронічна колекція "Пушкін у радянському інтер'єрі" - бюсти, статуетки, карбування. Але ж Пушкін залишається моїм улюбленим поетом - з відрахуванням кількох віршів.
У культури-конячки не вистачило духу скинути вершницю. А вершниці вдалося направити конячку у потрібному напрямку.
Росспівробітництво – організація серйозна, мундирів блакитних там достатньо. До речі, саме слово "співпраця" в нашому лексиконі мало чіткі асоціації з органами держбезпеки.
Вторгнувшись в Україну 2014 року немита росія міцно пришпорила культуру-конячку, а перейшовши до повномасштабної війни завдала їй ледь не смертельного удару.
Погоджуся з Ольгою Седаковою Ольга Седакова, російська культура, звичайно, не померла, але втратила своє "послання", свій, як тепер заведено говорити меседж. Для мене зараз взагалі немає такого узагальненого поняття. Є окремі автори письменники та поети, є митці, є композитори. Цитуючи – зі зміною – Бродського – "нічого не трапилося. ніхто їх не знищив". Не знищив у ментальному просторі. Фізично мої улюблені поети були знищені. Здебільшого їх біографії це мартиролог. Парад мучеників.
Борода "святого Кирила" зняла велич давньоруського іконопису та красу духовної музики Рахманінова.
Вигуки клікуш "спецоперації" заглушають поезію Пастернака та Мандельштама. Живопис типу полотен Іллі Глазунова перекриває Рєпіна та Сєрова.
Нова конячка - безпородна, молода послужливо підставляє спину жорстокій вершниці. сподіваючись на мішок вівса.
Можна писати – і я це роблю – російською мовою. Але соромно бути провісником "великої російської культури". Особливо в країні, яка мужньо захищається від прямої військової агресії немитої росії, яка спробувала вдертися до нас верхи на загнаній шкапі.
Перемоги нам усім, браття та сестри.
*
"Немытая Россия" (М.Лермонтов) превратила русскую культуру в боевую лошадку, на которой с разной степенью успешности, завоевывала территории - географические и ментальные. И кнут в руках у власти был крепче, чем сладок черствый пряник.
Я помню "творческую организацию" развозившую памятники Пушкину по разным странам, я когда-то сказал, что она "метит Пушкиным" свои более чем скромные завоевания. У меня собралась ироническая коллекция "Пушкин в советском интерьере" - бюсты, статуэтки, чеканки. При этом Пушкин остается моим любимым поэтом - за вычетом нескольких стихотворений.
У культуры-лошадки не хватило духу сбросить всадницу. А всаднице удалось направить лошадку в нужном направлении. Россотрудничество - организация серьезная, мундиров голубых там достаточно. Кстати само слово "сотрудничество" в нашем лексиконе имело четкие ассоциации с органами госбезопасности.
Вторгнувшись в Украину в 2014 году немытая россия крепко пришпорила культуру-лошадку, а перейдя к полномасштабной войне нанесла ей едва ли не смертельный удар.
Соглашусь с Ольгой Седаковой, русская культура, конечно, не умерла, но утратила слое "послание", свой, как теперь принято говорить месседж. Для меня сейчас вообще не существует такого обобщенного понятия. Есть отдельные авторы, писатели и поэты. есть художники, есть композиторы. Цитируя - с изменением - Бродского - "ничего не случилось. никто их не уничтожил". Не уничтожил в ментальном пространстве. Физически мои любимые поэты были именно уничтожены. В основном их биографии это мартиролог. Парад страдальцев.
Борода "святейшего Кирилла" смела величие древнерусской иконописи и красоту духовной музыки Рахманинова.
Выкрики кликуш "спецоперации" заглушают поэзию Пастернака и Мандельштама. Живопись типа полотен Ильи Глазунова перекрывает Репина и Серова.
Новая лошадка - беспородная, молодая услужливо подставляет спину жестокой всаднице. надеясь на мешок овса.
Можно писать - и я это делаю - на русском языке. Но стыдно быть провозвестником "великой русской культуры". Особенно в стране, которая мужественно защищается от прямой военной агрессии немытой россии, попытавшей вломиться к нам верхом на загнанной кляче.
Перемоги нам усім, браття та сестри.
(С) Борис Херсонський
Я пам'ятаю "творчу організацію", що розвозила пам'ятники Пушкіну по різних країнах, я колись сказав, що вона "мітить Пушкіним" свої більш ніж скромні завоювання. У мене зібралася іронічна колекція "Пушкін у радянському інтер'єрі" - бюсти, статуетки, карбування. Але ж Пушкін залишається моїм улюбленим поетом - з відрахуванням кількох віршів.
У культури-конячки не вистачило духу скинути вершницю. А вершниці вдалося направити конячку у потрібному напрямку.
Росспівробітництво – організація серйозна, мундирів блакитних там достатньо. До речі, саме слово "співпраця" в нашому лексиконі мало чіткі асоціації з органами держбезпеки.
Вторгнувшись в Україну 2014 року немита росія міцно пришпорила культуру-конячку, а перейшовши до повномасштабної війни завдала їй ледь не смертельного удару.
Погоджуся з Ольгою Седаковою Ольга Седакова, російська культура, звичайно, не померла, але втратила своє "послання", свій, як тепер заведено говорити меседж. Для мене зараз взагалі немає такого узагальненого поняття. Є окремі автори письменники та поети, є митці, є композитори. Цитуючи – зі зміною – Бродського – "нічого не трапилося. ніхто їх не знищив". Не знищив у ментальному просторі. Фізично мої улюблені поети були знищені. Здебільшого їх біографії це мартиролог. Парад мучеників.
Борода "святого Кирила" зняла велич давньоруського іконопису та красу духовної музики Рахманінова.
Вигуки клікуш "спецоперації" заглушають поезію Пастернака та Мандельштама. Живопис типу полотен Іллі Глазунова перекриває Рєпіна та Сєрова.
Нова конячка - безпородна, молода послужливо підставляє спину жорстокій вершниці. сподіваючись на мішок вівса.
Можна писати – і я це роблю – російською мовою. Але соромно бути провісником "великої російської культури". Особливо в країні, яка мужньо захищається від прямої військової агресії немитої росії, яка спробувала вдертися до нас верхи на загнаній шкапі.
Перемоги нам усім, браття та сестри.
*
"Немытая Россия" (М.Лермонтов) превратила русскую культуру в боевую лошадку, на которой с разной степенью успешности, завоевывала территории - географические и ментальные. И кнут в руках у власти был крепче, чем сладок черствый пряник.
Я помню "творческую организацию" развозившую памятники Пушкину по разным странам, я когда-то сказал, что она "метит Пушкиным" свои более чем скромные завоевания. У меня собралась ироническая коллекция "Пушкин в советском интерьере" - бюсты, статуэтки, чеканки. При этом Пушкин остается моим любимым поэтом - за вычетом нескольких стихотворений.
У культуры-лошадки не хватило духу сбросить всадницу. А всаднице удалось направить лошадку в нужном направлении. Россотрудничество - организация серьезная, мундиров голубых там достаточно. Кстати само слово "сотрудничество" в нашем лексиконе имело четкие ассоциации с органами госбезопасности.
Вторгнувшись в Украину в 2014 году немытая россия крепко пришпорила культуру-лошадку, а перейдя к полномасштабной войне нанесла ей едва ли не смертельный удар.
Соглашусь с Ольгой Седаковой, русская культура, конечно, не умерла, но утратила слое "послание", свой, как теперь принято говорить месседж. Для меня сейчас вообще не существует такого обобщенного понятия. Есть отдельные авторы, писатели и поэты. есть художники, есть композиторы. Цитируя - с изменением - Бродского - "ничего не случилось. никто их не уничтожил". Не уничтожил в ментальном пространстве. Физически мои любимые поэты были именно уничтожены. В основном их биографии это мартиролог. Парад страдальцев.
Борода "святейшего Кирилла" смела величие древнерусской иконописи и красоту духовной музыки Рахманинова.
Выкрики кликуш "спецоперации" заглушают поэзию Пастернака и Мандельштама. Живопись типа полотен Ильи Глазунова перекрывает Репина и Серова.
Новая лошадка - беспородная, молодая услужливо подставляет спину жестокой всаднице. надеясь на мешок овса.
Можно писать - и я это делаю - на русском языке. Но стыдно быть провозвестником "великой русской культуры". Особенно в стране, которая мужественно защищается от прямой военной агрессии немытой россии, попытавшей вломиться к нам верхом на загнанной кляче.
Перемоги нам усім, браття та сестри.
(С) Борис Херсонський