Хтось може не знав, то я пишу вірші. 

Пишу романтичний нон-фікшн. 

Я на заводі подачі тепла, 

Займаю певну кастову нішу. 

Взагалі-то за спеціальність я еколог, 

За досвідом такий собі продавець. 

Але моя мила психолог, 

Порадила взяти до рук олівець. 

Вказала почати писати й творити, 

Знайти хоббі собі до душі. 

Це змушує серце моє говорити, 

А думи позбавлені чергових дощів. 

Вестиму оповідь далі простіше, тому що не геній  аби написати все у віршованій формі.

Творчість з’явилась в моєму житті порівняно не давно, з кінця минулого року, коли захотіла зробити приємне своїм рідними і написати для них символічні вірші. 

У віршах роблю багато помилок в темпах, ритмах і римах, але дуже люблю послухати критику. Близькі рідко, коли критикують, тому що наголошують на «Ми так не зможемо взагалі, тому нам подобається все і завжди.» 

На початку серпня взялась за написання роману. Мені здається, що це цікавий досвід для мене. І можливо колись він побачить світ і знайде своїх читачів. 

Мені подобаються сучасні вірші українських поетів, особливо про реальність, тому що вважаю, що зараз ми максимально маємо запам’ятовувати все, що відбувається в нашій країні, задля майбутніх поколінь. І хто ж, як не митці найгарніше і найчіткіше передадуть опис всього?)