Ця історія достойна того щоб увійти в анали історії.
Чи хоча б щоб порадувати вас картопляни.
Ми розводимо кролів. Не на продаж, а для себе.
Зобов'язання по догляду за вухастиками лягли на мої тендітні плечі. Налити водички, насипати зерна, дати сіна чи свіженької трави — це не важко. Щодо прибирання продуктів життєдіяльності — у мене як у старшої дитини є функція "припахай меншого"😁
На даний момент в нас є кроленята, що народилися в березні, у квітні та травні. Є ще червневі, та вони зовсім малюки, ще лежать закутані в материн пух і клопоту не приносять. На відміну від старших.
Березневі і квітневі сидять окремо у великій клітці, яку я називаю "общагою". Кілька тижнів тому, під вагою мохнатого тільця, відігнувся гвіздок що тримав дверцята зачиненими — і сталася перша Велика Втеча з кролятника. Шестеро квітневих і двоє березневих висипали на білий світ. Ті що розумніші поскакали ласувати свіжою травою. Дурніші лишились на місці, деякі навіть принюхувались до пса що рвався з прив'язі. Їх швидко половили і повернули на місце. За одним звісно довелося побігати, бо той шустрик ускакав мало не до сусідів.
Сьогодні, 15 червня, неділя (доречі сьогодні День батька — тож картопляни не забудьте привітати тат), сталася друга Велика Втеча з кролятника. Точніше навіть сказати диверсія.
Травневі кроленята живуть у клітці яку я називаю трьохкімнатною квартирою — вона має дверцята, кормушку і маточник в який можна зазирнути піднявши кришку зверху. Грати на кормушці доволі широкі (щоб кролі могли щіпати сіно чи траву), тому чотирьох тижневі кроленята спокійно пролазять крізь них. Ну от смачніше їм залізти в кормушку і вже ззовні наминати сухі травинки.
Сьогодні ранок почався з метушні — у трьохкімнатній квартирі не вистачало чотирьох жителів.
Щоб ви розуміли, ці чотири диверсанти зістрибнули з кормушки, що знаходиться на висоті метру від землі, і розбіглися. Собака навіть не встиг гавкнути.
Першого біленького диверсанта вдалося доволі швидко схопити. Його доволі легко було помітити на тлі переконаної землі та зелені.
Двоє сіреньких шмигнули під купу великих гілок. Вони ще й зливалися по кольору з корою. Ідеальне маскування. Щоб до них дістатися довелося розібрати купу майбутніх дров.
Останні, біленький, заскочив до сараю з купою предметів. Маленький шмигав під дошками і до нього не дістатися. Я вирішила застосувати тактику вичікування — зачекати коли він вилізе і тоді схопити. Було кілька спроб. Якщо вам доводилося ловити маленьку тваринку, що не хоче бути пійманою — то ви розумієте, що це доволі складно. Тож знову довелося займатися розгрібанням доволі важких предметів.
Останній диверсант нарешті був пійманий!
Чи хоча б щоб порадувати вас картопляни.
Ми розводимо кролів. Не на продаж, а для себе.
Зобов'язання по догляду за вухастиками лягли на мої тендітні плечі. Налити водички, насипати зерна, дати сіна чи свіженької трави — це не важко. Щодо прибирання продуктів життєдіяльності — у мене як у старшої дитини є функція "припахай меншого"😁
На даний момент в нас є кроленята, що народилися в березні, у квітні та травні. Є ще червневі, та вони зовсім малюки, ще лежать закутані в материн пух і клопоту не приносять. На відміну від старших.
Березневі і квітневі сидять окремо у великій клітці, яку я називаю "общагою". Кілька тижнів тому, під вагою мохнатого тільця, відігнувся гвіздок що тримав дверцята зачиненими — і сталася перша Велика Втеча з кролятника. Шестеро квітневих і двоє березневих висипали на білий світ. Ті що розумніші поскакали ласувати свіжою травою. Дурніші лишились на місці, деякі навіть принюхувались до пса що рвався з прив'язі. Їх швидко половили і повернули на місце. За одним звісно довелося побігати, бо той шустрик ускакав мало не до сусідів.
Сьогодні, 15 червня, неділя (доречі сьогодні День батька — тож картопляни не забудьте привітати тат), сталася друга Велика Втеча з кролятника. Точніше навіть сказати диверсія.
Травневі кроленята живуть у клітці яку я називаю трьохкімнатною квартирою — вона має дверцята, кормушку і маточник в який можна зазирнути піднявши кришку зверху. Грати на кормушці доволі широкі (щоб кролі могли щіпати сіно чи траву), тому чотирьох тижневі кроленята спокійно пролазять крізь них. Ну от смачніше їм залізти в кормушку і вже ззовні наминати сухі травинки.
Сьогодні ранок почався з метушні — у трьохкімнатній квартирі не вистачало чотирьох жителів.
Щоб ви розуміли, ці чотири диверсанти зістрибнули з кормушки, що знаходиться на висоті метру від землі, і розбіглися. Собака навіть не встиг гавкнути.
Першого біленького диверсанта вдалося доволі швидко схопити. Його доволі легко було помітити на тлі переконаної землі та зелені.
Двоє сіреньких шмигнули під купу великих гілок. Вони ще й зливалися по кольору з корою. Ідеальне маскування. Щоб до них дістатися довелося розібрати купу майбутніх дров.
Останні, біленький, заскочив до сараю з купою предметів. Маленький шмигав під дошками і до нього не дістатися. Я вирішила застосувати тактику вичікування — зачекати коли він вилізе і тоді схопити. Було кілька спроб. Якщо вам доводилося ловити маленьку тваринку, що не хоче бути пійманою — то ви розумієте, що це доволі складно. Тож знову довелося займатися розгрібанням доволі важких предметів.
Останній диверсант нарешті був пійманий!
Ось вам фото диверсантів і законослухняних громадян.
Всім миру🐇
Всім миру🐇