І знову пам'ять заважає спати,
І знов очей не відведу від неба.
Переді мною будуть пролітати,
Як метеори, спогади про тебе.
І дотик рук, і посмішка твоя,
І дивний звук чаруючих мелодій.
Проносяться мов поїзд повз вокзал,
Мене лишають знову на пероні.
І в кожному вікні твоє лице,
А стук коліс, шматками крає серце.
Розбите вщент, але іще живе,
Те що пройшло, ніколи не вернеться.
Так цілу ніч, проводжу я тебе,
Ловлю твій погляд, і щемить у грудях ,
Вже скоро ранок, сонцем розцвіте,
А я тебе ніяк ще не забуду.
Безсоння...Я спокутую гріхи.
Які з тобою ми не сотворили.
Всі наші зустрічі, перетворились в мить,
Залишивши по собі безнадію.©