Я хочу просто лягти,
І не вставати ніколи.
Знаю що мої сни,
Знищують все довкола.
Буду просто лежати,
Не закриваючи очі.
Лежати, в тиші мовчати,
Про нескінченність ночі.
Я відганятиму сон,
Згадками про дороги,
Якими я не пройшов,
І не пройду ніколи.
З вуст не зірветься крик,
Що передує болю,
А від сльози блиск,
Стане на мить зорьою.
Серця нерівний ритм,
Відлік веде невпинний,
Здається минула мить,
А вже на скронях сивий.
Подих з грудей моїх,
Бурю породжує вітром.
Очі відкриті, сухі,
Дзеркало цього світу.
І чи живу, чи ні,
Я вже не розумію,
Здається я сплю у сні,
Блукаючи як сновида.©