І знову пам'ять заважає спати,

І знов очей не відведу від неба.

Переді мною будуть пролітати,

Як метеори, спогади про тебе.

І дотик рук, і посмішка твоя,

І дивний звук чаруючих мелодій.

Проносяться мов поїзд повз вокзал,

Мене лишають знову на пероні.

І в кожному вікні твоє лице,

А стук коліс, шматками крає серце.

Розбите вщент, але іще живе,

Те що пройшло, ніколи не вернеться.

Так цілу ніч, проводжу я тебе,

Ловлю твій погляд, і щемить у грудях ,

Вже скоро ранок, сонцем розцвіте,

А я тебе ніяк ще не забуду.

Безсоння...Я спокутую гріхи.

Які з тобою ми не сотворили.

Всі наші зустрічі, перетворились в мить,

Залишивши по собі безнадію.©