Я хочу просто лягти,

І не вставати ніколи.

Знаю що мої сни,

Знищують все довкола.

Буду просто лежати,

Не закриваючи очі.

Лежати, в тиші мовчати,

Про нескінченність ночі.

Я відганятиму сон,

Згадками про дороги,

Якими я не пройшов,

І не пройду ніколи.

З вуст не зірветься крик,

Що передує болю,

А від сльози блиск,

Стане на мить зорьою.

Серця нерівний ритм,

Відлік веде невпинний,

Здається минула мить,

А вже на скронях сивий.

Подих з грудей моїх,

Бурю породжує вітром.

Очі відкриті, сухі,

Дзеркало цього світу.

І чи живу, чи ні,

Я вже не розумію,

Здається я сплю у  сні,

Блукаючи як сновида.©