Кущ бузку так пахнить за парканом,
Наречена калина в цвіту.
Я сьогодні приїхав до мами,
Та чомусь я її не знайду.
І ходжу круг старенької хати,
Заглядаю до трав і квіток.
Повернувся до рідного краю,
Забуття потребую ковток.
Ось конвалія квітами білими,
Задурманила все навкруги,
І барвінок плететься килимом,
Зберігає відбиток ноги.
Легким сумом наповнює душу,
Тиша так розлилась, все мовчить.
Але хочу її я порушити, 
Своїм криком,- Матусю вернись.
Обійми, притисни до грудей,
Щось кажи про неправедний світ.
Можна я коло тебе побуду,
Не іди, залишись ще на мить.
І на призьбу сяду утомлений,
У долоні сховаю лице.
Переповнюють дивні спомини,
Йду по пам'яті манівцем.©