Ностальгія - то отрута у часи, в які ми маємо відрізати від себе своє минуле, наче його і не було і жити по новому. Бо раніше ми були молодші, життя простіше, без війни, ми мали друзів з московії і було нам, в принципі, добре. Але якщо піддатися цьому вайбу, то закінчимо як ті поплавлені просовкові бабки з ковбасою по два двадцять і найсмачнішим у світі морозивом. Типу... якщо я боюсь стати алкоголіком і померти від білої гарячки, то і не п'ю - навіть трошки. Сьогодні трошки, завтра трошки, а потім що? От і з музикою те саме.