Ще у поляків є чудова літера ó

Для більшості людей на планеті це мало б бути о з налоголосом, але в польщі ця літера читається як українська "у" (крім деяких діалектів).

І називається вона не аби як, а "o kreskowane"

...або u kreskowane

...або u kreską

...або o z kreską

...або навіть u zamkniete

Ще є "u otwarte", але то нормальне латинське u, не переплутайте!

Вже тільки по назві видно, що літера не проста.

То нашо ж вона потрібна і чому так складно? І головне, чим вона може бути нам корисна?

Спойлер: особливо нічим в першу чергу вона потрібна для того, щоб польскі грамар-наци могли сказати "фе" безграмотним людям, котрі не знають де яка версія звука "у" пишеться. Приблизно така ж функція була у ятя та єра в дореволюційному правописі.

Тих кого спойлер не відштовхнув, запрошую на екскурсію до непростого світу цієї дивної цікавої літери.

Почнемо з більш-менш зрозумілого.

В деяких польских словах ó стоїть на місці українського і

Наприклад:

Або, якщо ó стоїть в кінці слова, то при зміні форми воно часто може чергуватися:

Або просто з'являтися в закінченні:

Був навіть проект української латинки на основі польського правопису, в якому підкреслювалася спорідненість ó та і.

То що, спитаєте ви, ó це просто таке польске і?

Фіг там. Не спішіть радіти, бо дуже часто буває і ось так:

Тут у поляків завджи ó а у нас чергування

Або взагалі ось так:

Чергування і у нас і у них, але навпаки.

Або так:

у нас і чергується з о а у поляків з e.

Тобто зв'язок ó та i проглядається, але він не те щоб дуже регулярний і зрозумілий.

Доречі, уважні читачі могли помітити ще що в більшості випадків якщо є схоже російське слово то в них замість нашого i та польського ó пишеться звичайне о і чергування в них немає. 

То звідки ж воно на наші голови взялося це ó?

Якщо дуже спрощено і неправильно (а складно і правильно я вам не скажу бо і сам не знаю), то колись давно в бета версії польської мові оце ó читалося як довге о. А довге о утворилося приблизно ось так:

Було собі в праслав'янській мові слово *rȍgъ (ріг)

ъ в цьому слові позначав супер короткий голосний, шось накшталт звука, який в живій мові іноді проскакує в російській назві вересня пишеться "сентябрь", читається "сєнтябырь". ь доречі теж позначав подібний суперкороткий приголосний. 

Так ось, в якийсь момент ці звуки (вони називаються редуковані) попропадали з живої мови. Цей процес назвали "падінням редукованих" і він вартий окремого поста, бо там було цікаво. Але нас цікавить походження ó ви ж ще пам'ятаєте?

Тож повернемося до наших рогів. Візьмемо дві форми:

відповідно в праслов'янській було

А потім ъ перестали вимовляти. І коли ъ зник, то виявилося що для компенсації втрати одного склада ȍ на прикінці слова перейшло в довге о. (фіг його взагалі знає до речі як це ȍ читалося, я не знайшов), а там де останній голосний не пропадав, то там - не перейшло. І поляки цю літеру писали як ó. З часом крім довжини звука ще додалася різниця в вимові, а потім з польської мови попропадали довгі голосні і воно стало читатися як "у".

Пам'ятаєте наші lód - lody? Точно та сама фігня.

В українців та сама праслав'янська конструкція перетворилася на і.

Не знаю як ви, а я вже втомився це писати (дякую що дочитали аж до цього місця), томи перейдемо до висновків.

Висновки:

Літера ó читається як "у" і в принципі це все, що вам про нього потрібно знати. Навіть самі поляки доки не вивчаться правопису не знають де шо пишеться.
 
Історично ó певним чином споріднене з українським "і" (але не з кожним) і мабуть ви через якийсь час почнете вгадувати де воно буде чергуватися зі звичайним "о". А в деяких випадках не почнете, бо в обох мовах купа вийнятків та запозичень.

При цьому маючи досить вільного часу за бажання можна розкрутити ці вийнятки і повиділяти додаткові групи правил. Наприклад, там ще шось цікаве трапляється коли додається повноголосся: mózg - мозок, płótno - полотно. 

Але це не точно.