І варто тільки одному представнику вашого виду з’їхати з ґлузду, й раптом почали хвилюватися за тебе.

Чудово, це був єдиний випадок, коли індрел мешкав за межами гір, з яким інші мали хоч якийсь досвід спілкування.

Але голову вона поїдала ДОСИТЬ вправно, аж хрустіло. Це справило досить теплі й незабутні враження.