#Shaman_El_poetry
Знаєш, що скажу тобі, моя мила?
 Хоча Соламнійських лицарів і не лишилось - 
Он-де, в пил іржавіють древні лати. 
(Десь за річкою ворог заходить в хати.) 
Бачиш, мила, он щит обрамований в лози? 
Спи, не бійся, то в полі гуркочуть грози.
(Гради криють осколками на узгір'ї) 
Вір мені, чуєш? Я в тебе завжди вірю. 
Спи, засинай, забувай, відвернись, не слухай. 
(Смерть торкається лезом мойого вуха). 
Темний чаклун не відмиє руки криваві.
Згине назавше і пороху не зоставить. 
Знаєш, мила, казки ніколи не брешуть. 
Зло на добро чатує уже не вперше.
Здохнуть скоро дракони і орки безслідно. 
Знаєш, надію не завжди у темряві видно. 
(Виють іржаво хрипкі далекі сирени) 
Спи, засинай, так близько й далеко від мене. 
Жаль, та зітліли від часу Кодекс і Міра. 
Інші часи. Зараз "Армія. Мова. Віра". 
Лицарі вбрались у піксельні нові лати. 
Скільки ще орків треба їм повбивати? 
(Обрій палає на півдні, арта шаленіє). 
Скоро вже ранок. Світло приносить надію. 
(Хлопці у небі збивають очі ворожі).
Спи, моя мила. Добро завжди переможе.
24.11.2023

I'm on social media: Facebook ✨  Instagram ✨ YouTube ✨Telegram

Тож ось вам новий вірш і невеличка передісторія створення.
Моя подруга у лютому виклала це фото (я зацензурив ПІБ), я побачив його пізно-пізно вночі, чогось мені зовсім не спалося і раптом в голову полізли перші рядки вірша. Я швидко записав їх до нотаток, щоб не забути і поліз сюди, на Картопельку.
Гуляв по каталогу коміксів, зайшов до першого в історії сайту автора мальописів  @Octane і почав читати "Легенду", передмову до "Душа повертається на Землю". 
Дійшов до перемоги над Війною і мене остаточно поперло на поезію, чого не було вже дуже давно. 

***
У темну воду світять ліхтарі.
Уже туман повис густим серпанком.
За хмарами не видно ні зорі,
Ні шляху через ніч до світла ранку.

За тишею ховається війна -
Мовчить, стара зіржавіла скотина.
Чатує Смерть, вже рік не спить вона,
Чекає жнив з косою на колінах.

Залізний дощ спадає із-за хмар, 
Вогненний сніг спускається довкола.
Не спиться, більше спокою нема
Від неба і до краю виднокола.

Десь там на Сході гримає гроза
І блискавки з землі шматують небо.
Пекельний закипів давно казан
Для тих, кого жаліти вже не треба.

Осліпла ніч, не видно ні зорі.
Тривожна тиша - що прийде натомість?
Завмерли над водою ліхтарі -
Вдивляються у ніч і в невідомість.

25.02.2023

якби зустрів мене бог і спитав, яку б я хотіла долю,

я мабуть розмріялась би, але не знала що відповісти.

а потім відчула би, що завжди найбільше хотіла волі,

такої, щоб з тими, кого люблю, не існувала відстань. 

такої свободи, щоб жодних меж, лиш власний важливий вибір.

казати, що думаєш, без табу, ділитися почуттями,

літати по світу і власноруч шляхи будувати ніби,

творити дива і з самим життям кохатися до нестями.

якби мене потім той бог спитав: "а що ж тобі заважає?"

я б мабуть багато знайшла причин: традиції та закони,

обов'язки, правила і мораль, що давлять людей без жалю,

роботу, родину, і гроші теж, залежність від них до скону.

"якщо ти так хочеш чогось в житті, чому ти цього не чиниш? -

сказав би він потім, - дивись, ще є у долі сторінка біла!"  

а потім, можливо, як справжній бог, мені показав причину.

я б мабуть впізнала у ній себе

і трохи зніяковіла.

(c) Ira Son

8.03.2023

«Годна» выбралі галоўныя вершы паэта, а таксама цікавыя цытаты, праз якія бачны светапогляд Анатоля Сыса.

Паэт Анатоль Сыс на фоне партрэта Багдановіча. 2000 год. 

ПОЛИН І РТУТЬ 

(лицарство супроти царства)

 

Полин і ртуть полин і ртуть

По смерті в пеклі подадуть

Замість вина чубатим левам

Над нами псарі-мародери

Двоглаві орли і герби

І сивий місяць

Повниться журби

Але ж якби якби якби

Зуміти подолати прірву

Зробити врешті стрибок віри

Тоді напевне все було б інакше

А нині кожен з нас як Швейків Гашек

Сміється з горя або ж п*є із горя

Шукає правди на дні моря

Але знаходить сумнів і олжу

І вкупі з тим відходить за межу

Сумний самотній

Лиш зорі дивляться увіч

Як пси Господні

7.09.2022

В обрамленні використано кадр з фільму Бориса Івченка "Пропала грамота", 1972.

© Богдан Тригуб