Початок Ковіду припав на мій 4 курс в коледжі, я тоді ще думала: та воно нас обійде, а потім бац і не обійшло, почалася дистанційка, з божою поміччю написала диплом, захистила, отримала молодшого спеціаліста.
Потім вступ в університет, іспит, нерви через велику конкуренцію, пройшла, бюджет, стипендія, але чомусь на 2 курс хоча мала на 3🤔, більш менш нормальне студентське життя, ВІЙНА...
Переїзд в іншу область через те що біля моєї були ті свинособаки, декілька місяців далеко від дому і більш менш нормальне навчання, приїзд додому, мама на роботі по 5 днів безвиїзно, 2 дні вдома, відповідальність не тільки за себе, а й за брата й собаку, встановили сирену, глюки постійної сирени, 1 серпня вийшли на пари, очно, вересень 2во тижнева сесія в польському університеті, заочно, знову навчання тут в Україні. Більш менш спокійне навчання, хоч і в підвалі часом, бахнули кримський міст, напад ручні дронами й ракетами, знову вдома, коли ж я врешті решт зможу спокійно закінчити навчання і просто жити без страху що десь бахне і я когось більше не побачу???
Потім вступ в університет, іспит, нерви через велику конкуренцію, пройшла, бюджет, стипендія, але чомусь на 2 курс хоча мала на 3🤔, більш менш нормальне студентське життя, ВІЙНА...
Переїзд в іншу область через те що біля моєї були ті свинособаки, декілька місяців далеко від дому і більш менш нормальне навчання, приїзд додому, мама на роботі по 5 днів безвиїзно, 2 дні вдома, відповідальність не тільки за себе, а й за брата й собаку, встановили сирену, глюки постійної сирени, 1 серпня вийшли на пари, очно, вересень 2во тижнева сесія в польському університеті, заочно, знову навчання тут в Україні. Більш менш спокійне навчання, хоч і в підвалі часом, бахнули кримський міст, напад ручні дронами й ракетами, знову вдома, коли ж я врешті решт зможу спокійно закінчити навчання і просто жити без страху що десь бахне і я когось більше не побачу???