Вже зовсім скоро кінець року і я хочу зробити пост про те, що найбільше цікавить картоплян. 
Поділіться в коментарях, який пост, комікс чи користувача ви би однозначно рекомендували знайомим.

#Shaman_El_poetry
Знаєш, що скажу тобі, моя мила?
 Хоча Соламнійських лицарів і не лишилось - 
Он-де, в пил іржавіють древні лати. 
(Десь за річкою ворог заходить в хати.) 
Бачиш, мила, он щит обрамований в лози? 
Спи, не бійся, то в полі гуркочуть грози.
(Гради криють осколками на узгір'ї) 
Вір мені, чуєш? Я в тебе завжди вірю. 
Спи, засинай, забувай, відвернись, не слухай. 
(Смерть торкається лезом мойого вуха). 
Темний чаклун не відмиє руки криваві.
Згине назавше і пороху не зоставить. 
Знаєш, мила, казки ніколи не брешуть. 
Зло на добро чатує уже не вперше.
Здохнуть скоро дракони і орки безслідно. 
Знаєш, надію не завжди у темряві видно. 
(Виють іржаво хрипкі далекі сирени) 
Спи, засинай, так близько й далеко від мене. 
Жаль, та зітліли від часу Кодекс і Міра. 
Інші часи. Зараз "Армія. Мова. Віра". 
Лицарі вбрались у піксельні нові лати. 
Скільки ще орків треба їм повбивати? 
(Обрій палає на півдні, арта шаленіє). 
Скоро вже ранок. Світло приносить надію. 
(Хлопці у небі збивають очі ворожі).
Спи, моя мила. Добро завжди переможе.
24.11.2023

I'm on social media: Facebook ✨  Instagram ✨ YouTube ✨Telegram

Я тут вже дуже давно, тож стало цікаво, звідки сюди приходять нові люди і що вони про Картопельку думають.
Не соромтеся написати кілька речень, будь ласка.

Тож ось вам новий вірш і невеличка передісторія створення.
Моя подруга у лютому виклала це фото (я зацензурив ПІБ), я побачив його пізно-пізно вночі, чогось мені зовсім не спалося і раптом в голову полізли перші рядки вірша. Я швидко записав їх до нотаток, щоб не забути і поліз сюди, на Картопельку.
Гуляв по каталогу коміксів, зайшов до першого в історії сайту автора мальописів  @Octane і почав читати "Легенду", передмову до "Душа повертається на Землю". 
Дійшов до перемоги над Війною і мене остаточно поперло на поезію, чого не було вже дуже давно. 

***
У темну воду світять ліхтарі.
Уже туман повис густим серпанком.
За хмарами не видно ні зорі,
Ні шляху через ніч до світла ранку.

За тишею ховається війна -
Мовчить, стара зіржавіла скотина.
Чатує Смерть, вже рік не спить вона,
Чекає жнив з косою на колінах.

Залізний дощ спадає із-за хмар, 
Вогненний сніг спускається довкола.
Не спиться, більше спокою нема
Від неба і до краю виднокола.

Десь там на Сході гримає гроза
І блискавки з землі шматують небо.
Пекельний закипів давно казан
Для тих, кого жаліти вже не треба.

Осліпла ніч, не видно ні зорі.
Тривожна тиша - що прийде натомість?
Завмерли над водою ліхтарі -
Вдивляються у ніч і в невідомість.

25.02.2023

Жартівливі, звісно. 

1. Не згадуй Шефа і модерів його всує і в висує, бо то єсть гріх. Карається смертю/тортурами баном на три дні, але то не точно. 
2. Не троль ближнього, та не затролений будеш. 
3. Не зневажай Кобзаря, Президентів, Залужного, бо то єсть рюцке гріх. Таке навіть банять з гидливим виразом. 
4. Котики - то святе, але лисички - святіші. Тримай лисичність і русофобію свою на достатньому рівні. 
5. Головне на Картопельці - толерантність і доброзичливість. І русофобія. 
6. Не вступай у сварки, срачі і суперечки, бо це може призвести до колапсів часових і трошки до бану. Можливо, на все життя, але то не точно. 
7. Постися щоденно. День, коли ти нічого не запостив - не благий. 
8. Плюсуй правою рукою своєю, а мінусуй - лівою. І най твоя права рука знає, що ліва буває і неправа. 
9. Розказуй про Картопельку всім, кого бачиш. Кого не бачиш - теж розповідай, бо то угодне сайту і користувачам його. 
10. Вір в ЗСУ. Бо хто не вірить - той пень лісовий, на якому навіть звичайний мох не росте, не те, що душевний. 

Прочитав пост @Polina ,
подумалося, що зі свого універського минулого пам'ятаю не лекції, а те, як я плів браслети під партою, малював міні-комікс про пригоди Чупи (не питайте 😁) і те, як ми з дівчиною гуляли по заброшкам (довбойоби, кілька разів ми реально могли мінуснутися).
І все, чого я реально навчився - це придумувати максимально реалістичні відмазки на всі випадки життя та встигати зробити/спиздити/спіратити річний звіт за дві-три тижні години максимум. 
Конкретика вся стерлася. Оті всі гуманітарні політології, філософії, соціології і етики - як не знав, то й забув, але іноді щось таке спливає, типу як процитувати про зоряне небо над нами і щось таке (закон чи мораль?) всередині (Кант? Ніцше? Хто це сказав? Підніміться! 😂), абощо. Або несподівано 3,14здонути "глянь, та пляма на стіні схожа на гауссів розподіл" (крінж, блін! 😅). А спитай мене те, про що я писав диплом (боже, я писав диплом? Я?), то я навіть тему не скажу, щось про рослинність відвалів Криворіжжя і залежність чогось від чогось. І все. 

І тоді приходить думка про те, що або я вчився погано, або що ті тисячі гривень, викинуті на канцелярію, фотокопії і посібники, були викинуті дарма. 

Але ж я маю професію, маю вищу освіту, диплом як фізичний тому доказ, нарешті? 
Оце і є та вища освіта - почуватися їбаньком серед тих, хто вчився у ПТУ і ще більше їбаньком серед людей з науковими ступенями?

Розкажіть, як воно було/є у вас.