Отже, третя історія зі швидкої допомоги — романтична.
Увага! Якщо в вас хороша уява і ви тільки-но поснідали подумайте двічі перед читанням.
Осінь, ще відносно тепла і суха, дерева вже стоять голі, бомжі смердять менше, алкаші сплячі в кущах тепер помітніші, тому викликають до них часто.
Саме тому виклик на жінку похилого віку в неадекватному стані на вулиці був досить неочікуваним. Тож ми приїхали і знайшли ту саму бабусю — абсолютно неадекватна, хоч і спокійна, чиста, не пам'ятає нічого про себе і не усвідомлює де знаходиться.
І все б нічого — типова ситуація, але, але в неї на голові рана яка виглядає нанесеною молотком, приблизно на півсантиметра глибиною і з п'ятикопієчну монету.
І це власне також нічого незвичного — все ж один із самих кримінальних районів Києва, начебто, але по чистій рані без підтіків крові повзають здоровецькі, відгодовані, білі опариші. Що власне реально незвично.
Перше що я сказав на це своєму старшому, затятому рибалці — може назбираєш собі на наступний похід?
— та контейнера ніякого немає — відповів він мені з непідробним сумом.
На наше щастя по неврології чергувала та сама лікарня, що і по гнійній хірургії. Отже привозимо ми бабусю в лікарню. Вже знайома зі мною медсестра побачивши мене шипить щось дуже нецензурне, бо ми вічно усіляку проблемну хрінь возимо. Новенька молода медсестра, яка реально працює першу добу звісно здивована.
Викликаний хірург з розпачем на обличчі іде з моїм старшим оформлювати документи, досвідчена медсестра технічно здиміла, а я з новенькою оформлюємо свою частку документів — через те що бабуся не при тямі, без документів ми описуємо її зовнішність, всі наявні речі. Справа доходить до опису рани і я разом з медсестрою підхожу до пацієнтки. Грішний — мені було цікаво глянути на її реакцію.
Отже — в рані порпаються опариші, бабуся сидить з відсутнім виглядом, тендітна медсестра блідіє і тут трапляється дещо несподіване. Шкіра близько до краю рани починає сіпатись і з під неї в в маленьку калюжку крові у рані випадає рожевий від крові опариш. Моя коліжанка по нещастю стрімко зеленіє і видає характерний горловий звук піку нудоти і швидко повертається за стола.
А далі скоріш за все вражена побаченим тріумфом життя, все ще зелена і тремтяча починає активно мене зваблювати, фліртувати витискає з мене приголомшеного таким тиском номер телефону і запрошення на побачення.
Стосунки з нею довгими не були, але все ж як на мене це була найромантичніша в моєму житті ситуація з ефектом підвісного моста.
Увага! Якщо в вас хороша уява і ви тільки-но поснідали подумайте двічі перед читанням.
Осінь, ще відносно тепла і суха, дерева вже стоять голі, бомжі смердять менше, алкаші сплячі в кущах тепер помітніші, тому викликають до них часто.
Саме тому виклик на жінку похилого віку в неадекватному стані на вулиці був досить неочікуваним. Тож ми приїхали і знайшли ту саму бабусю — абсолютно неадекватна, хоч і спокійна, чиста, не пам'ятає нічого про себе і не усвідомлює де знаходиться.
І все б нічого — типова ситуація, але, але в неї на голові рана яка виглядає нанесеною молотком, приблизно на півсантиметра глибиною і з п'ятикопієчну монету.
І це власне також нічого незвичного — все ж один із самих кримінальних районів Києва, начебто, але по чистій рані без підтіків крові повзають здоровецькі, відгодовані, білі опариші. Що власне реально незвично.
Перше що я сказав на це своєму старшому, затятому рибалці — може назбираєш собі на наступний похід?
— та контейнера ніякого немає — відповів він мені з непідробним сумом.
На наше щастя по неврології чергувала та сама лікарня, що і по гнійній хірургії. Отже привозимо ми бабусю в лікарню. Вже знайома зі мною медсестра побачивши мене шипить щось дуже нецензурне, бо ми вічно усіляку проблемну хрінь возимо. Новенька молода медсестра, яка реально працює першу добу звісно здивована.
Викликаний хірург з розпачем на обличчі іде з моїм старшим оформлювати документи, досвідчена медсестра технічно здиміла, а я з новенькою оформлюємо свою частку документів — через те що бабуся не при тямі, без документів ми описуємо її зовнішність, всі наявні речі. Справа доходить до опису рани і я разом з медсестрою підхожу до пацієнтки. Грішний — мені було цікаво глянути на її реакцію.
Отже — в рані порпаються опариші, бабуся сидить з відсутнім виглядом, тендітна медсестра блідіє і тут трапляється дещо несподіване. Шкіра близько до краю рани починає сіпатись і з під неї в в маленьку калюжку крові у рані випадає рожевий від крові опариш. Моя коліжанка по нещастю стрімко зеленіє і видає характерний горловий звук піку нудоти і швидко повертається за стола.
А далі скоріш за все вражена побаченим тріумфом життя, все ще зелена і тремтяча починає активно мене зваблювати, фліртувати витискає з мене приголомшеного таким тиском номер телефону і запрошення на побачення.
Стосунки з нею довгими не були, але все ж як на мене це була найромантичніша в моєму житті ситуація з ефектом підвісного моста.