якби зустрів мене бог і спитав, яку б я хотіла долю,

я мабуть розмріялась би, але не знала що відповісти.

а потім відчула би, що завжди найбільше хотіла волі,

такої, щоб з тими, кого люблю, не існувала відстань. 

такої свободи, щоб жодних меж, лиш власний важливий вибір.

казати, що думаєш, без табу, ділитися почуттями,

літати по світу і власноруч шляхи будувати ніби,

творити дива і з самим життям кохатися до нестями.

якби мене потім той бог спитав: "а що ж тобі заважає?"

я б мабуть багато знайшла причин: традиції та закони,

обов'язки, правила і мораль, що давлять людей без жалю,

роботу, родину, і гроші теж, залежність від них до скону.

"якщо ти так хочеш чогось в житті, чому ти цього не чиниш? -

сказав би він потім, - дивись, ще є у долі сторінка біла!"  

а потім, можливо, як справжній бог, мені показав причину.

я б мабуть впізнала у ній себе

і трохи зніяковіла.

(c) Ira Son

8.03.2023

Деякі “покинуті” тихо плакали та сподівалися – їх хтось підбере. Інші гордо оголошували – вони вже своє віджили і ні про що не шкодують. Але кожному було боляче і прикро опинитися в такому стані. Охоче купували іграшки, якими рідко чи взагалі не гралися. Воно й зрозуміло, плюшевий друг з історією — це завжди “кіт у мішку”, бо казка у всіх усередині різна.
Ночами мешканці ящика грали разом. Кожен по-своєму, як умів, тому історії та сюжети ніколи не повторювалися. Тут зустрічалися різні персонажі. Наприклад, мишка на ім'я Шерлок читала минуле по подряпинах на лапках. А щеня П'ятнушка любив потрапляти в неприємності, які охоче влаштовував сам. Кішечка Делайла розповідала всім про пишне весілля з плюшевим зайцем, господиня навіть обсипала їх пелюстками ромашки.
Бананчик був унікальним. По-перше, іншого такого звіра не існувало. По-друге, його пошила дитина, вкладаючи любов у кожен стібок. Тому кошеня ніколи не сумував, легко приміряв на себе нові ролі та охоче грав з рештою. Нові іграшки з етикетками, що випадково потрапили в секонд хенд, тим часом мирно спали в кутку і не брали участі в постановках. Навіть зараз різко відчувалася нерівність між ними.
Скринькою гуляла легенда, що якщо іграшка за життя не завдала нікому зла, вона наприкінці шляху отримувала свободу і поверталася в рідний світ. Бананчик переживав, адже Анечка не написала для нього казку. Тому він мріяв потрапити хоча б у машину на заднє скло або погано-бідно стати другом якомусь вихованцю. Життя Бананчика тривало недовго, але душа відшукала б дорогу в казку.
Наприкінці тижня тих, хто залишився в ящику, викидали на смітник. У іграшковому світі це рівносильно смерті. Бананчику щоразу вдавалося непомітно зачепитися вісьмома лапками за сумку або шарф відвідувачів і сховатися за ящиком. А коли приносили "нових" сусідів, він залазив назад.
Так тривало кілька місяців. Кошеня бачило, що не тільки іграшки мріють потрапити до дитини, а й діти теж мріють знайти собі маленького друга. При чому батьки завжди купують нові та з етикетками. А ось малюки хапають тих, хто підходить під їхню казку. І це неймовірне видовище, коли забутий плюшевий сурикат у костюмі Дарта Вейдера, що вже зовсім втратив віру, раптом опиняється в обіймах нового господаря. Його несуть показати дорослим, йому раді, його шукали та люблять. Заради цих моментів Бананчик жив. Він спеціально вивчав відвідувачів і намагався випхати на чільне місце іграшку, яка може їм сподобатися.
Одного останнього дня перед завезенням нових речей ящик залишився порожнім. Точніше, на дні лежав лише Бананчик, котрий успішно роздав дітям потрібні їм іграшки. Кошеня охопила туга та втома. Любов Ані вже майже вивітрилася з ниток.
"Скільки живе надія? Доки існує можливість. Але чи існує можливість?" - прочитав Бананчик на толстовці підлітка, який схилився над ящиком . Тінейджер опустив руку і дістав пошарпаного життям восьмилапого кошеня. «Ось моя чудовисько Лавкрафта", — подумав юнак і прикріпив Бананчика до свого рюкзака. Бананчик почував себе абсолютно щасливим.

©Лілу Амбер

У магазині секонд хенду серед інших іграшок лежав Бананчик у великій скриньці, що пахла пральним порошком. І хоча малюк потрапив сюди через пару тижнів після свого народження, він любив життя і рідко сумував. Спогади про господиню все ще турбували пам'ять. Він не чекав, що вона повернеться чи шукатиме його. Сувора вчителька в школі сказала, що Бананчик виглядає "безглуздо і смішно", напевно, тому його і покинула Аня. Інші іграшки, пошиті дітьми на уроці праці, також отримали оцінки. Аня чомусь погодилася з вчителькою і подумки поставила на Бананчику та своїх здібностях кравчині хрест.
І хоча Бананчик ніколи зірок із неба не хватав, у нього залишилася здорова самооцінка. Те, що він виглядав, як жовте восьмилапе кошеня, його не бентежило. Іграшці подобалося стояти вдома на полиці серед високих Барбі та разом із Ганнусею дивитися мультики по телевізору. Звичайно, він не рівня всяким собачкам ЧіЧіЛав та фабричним плюшевим ведмедям. Зате хто б не зайшов у кімнату, побачивши його, тут же питав: "А що там лежить?"
Потрапити в секонд хенд — сумна ситуація. З іншого боку, що таке кохання Бананчик теж не особливо уявляв. Про це йому розповіли сусіди по скриньці. Потерті й порвані, з розкуйовдженною бавовною і старим наповнювачем, вони ділилися з кошеням найпотаємнішим — історіями про своїх маленьких господарів. 
Разом із любов'ю дитини в іграшку вселяється душа. Казка оживає, і пригоди, вигадані дітьми, стають реальністю. Як здорово почуватися живим та коханим. А коли господар виростає — іграшка назавжди залишається у вигаданому світі і отримує право міняти його по-своєму.
(Далі - буде).

Загубилась душа у тенетах сполоханих мрій,
Щоб збирати нектар із ілюзій, прихованих в зорях.
І блукає по небу, де шлях твій біжить неземний,
Що тримає веселку у сильних чарівних долонях. 
Шаленіє зима від обіймів крилатих вітрів.
А весна осипається щастям тобі на коліна.
Я здивована щирістю світлих закоханих днів,
І збентежена сном, що для тебе я буду єдина. 
Хай у озеро чорних, заляканих відчаєм слів 
Відпливає мій човник, в якому сумує минуле. 
Ти безумство і морок буття на межі зупинив. 
Я з тобою у небо - до світла і сонця сягнула.

(на фото сусідський котик заглядає у кухонне вікно у пошуках смачненького)

В коментарях можна показати свій почерк. Текст на вибір. 
А я пишу якось так. 

Минув цілий рік і дуже хочеться поділитися з вами моїми враженнями про прочитане. Але його капець як багато і по кожному довелося б робити окремий пост.
А так як янсур анабой і електрика через раз, то життя стикається в маленькі стрічки світла поміж сидінням з ліхтарями у темряві. 
💡 — бігаєш, готуєш їжу, намагаєшся встигнути зробити всі електрифіковані справи і зарядити все, що має акумулятор. 
🪔 — їси те, що зробив за електрики, читаєш, спиш, витрачаєш акумулятори.
Повторити, доки не набридне, а як набридне - повторити знову. 

Тому замість пошуків логіки в графіках відключень і панічного гортання новин, я читаю. 
З паперу (бібліотеки працюють і вдома купа всього) вдень, або ж з дисплею на мінімальній яскравості вночі. 
І ставлю за п'ятибальною шкалою особисту оцінку. 
🥔 — не сподобалося взагалі;
🥔🥔 — не сподобалося з якоїсь причини;
🥔🥔🥔 — непогано, але не буду перечитувати;
🥔🥔🥔🥔 — дуже сподобалося, пізніше перечитаю;
🥔🥔🥔🥔🥔 — хочеться стерти собі пам'ять і ще кілька десятків разів перечитати. Перечитаю, як тільки буде час. 
Одразу скажу, що автори різні. В тому числі і російські, зарубіжні, радянські, українські. Відверту пропаганду я не читаю принципово, а цікаві штуки читаю незалежно від автора. Деякі з книг читала задля створення враження, щоб оцінити взагалі що воно таке.

Отже, за 2022 рік пропущено крізь призму похеризму вражень:

1. Рей Бредбері "Вино з кульбаби" 🥔🥔🥔🥔
2. Рей Бредбері "451° за Фаренгейтом" 🥔🥔🥔🥔🥔
3. Гаррі Гаррісон "Народження Сталевого Щура" 🥔🥔🥔🥔🥔
4. Олександр Бєляєв "Хойті-Тойті" 🥔🥔🥔 (важка морально книга).
5. Віктор Близнець "Земля світлячків" 🥔🥔🥔 (дуже класно, але депресивно).
6. Артур Кларк "Зоряна одіссея "(серія) 🥔🥔🥔🥔🥔
7. Артур Кларк "Острів дельфінів" 🥔🥔🥔🥔🥔 (улюблена книга дитинства).
8. Фредерік Пол "Брама" (і вся серія "Хроніки хічі") 🥔🥔🥔🥔🥔
9. Орсон Скотт Кард, серія "Ендер Віггін" та продовження 🥔🥔🥔🥔🥔
10. Дженнифер Аккерман "Эти гениальные птицы" (дякую @GreyParrot за рекомендацію) 🥔🥔🥔🥔
11. Лю Цисінь, серія "Пам'ять про минуле Землі" 🥔🥔🥔🥔
12. Рагим Джафаров "Марк и Эзра 2.0." 🥔🥔🥔🥔
13. Рагим Джафаров "Картина Сархана" 🥔🥔🥔
14. Сергій Оксеник "Лісом, небом, водою" 🥔🥔🥔🥔🥔 (особистий номінант на "Книгу року") 
15. Артур Конан Дойл "Повне зібрання творів про Шерлока Холмса" 🥔🥔🥔🥔
16. Роман Ким "Девушка из Хиросимы" 🥔🥔 (важка психологічно) 
17. Деніел Кіз "Квіти для Елджернона" 🥔 (особистий номінант на "Розчарування року"). 
18. Рагим Джафаров "Его последние дни" 🥔🥔(цікаво, але депресивно і важко, бо про війну). 
19. Ольга Громыко, серія "Космоолухи" 🥔🥔🥔 (прикольне, смішне, але повторно треба читати, як забудеш спойлери). 
20. Френк Герберт "Дюна" 🥔🥔🥔(поки що половина першої книги) 
21. Стівен Кінг "Острів Дума" 🥔🥔🥔 (жах, але класно) 
22. Стівен Кінг "Інститут" 🥔🥔🥔🥔
23. Стівен Кінг "Протистояння" 🥔🥔🥔
24. Стівен Кінг "Темна вежа" 🥔🥔🥔🥔🥔(я навіть не знаю, які слова підібрати). 
25. Святослав Сахарнов "Восьминоги за склом" 🥔🥔🥔🥔(маст хев науково-популярної літератури українською. Карибське море і жива цікава мова). 
26. Віктор Савченко "Під знаком цвіркуна"🥔🥔🥔🥔(боже,яке воно моторошне!)
27. Джой Адамсон "Пятнистый сфинкс", "Пиппа бросает вызов" 🥔🥔🥔🥔 (дуже цікаві книги про гепардів, наукові мемуари вченої). 
28. Ернст Теодор Амадей Гофман "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" 🥔🥔 (класика, але воно якесь "буе", можна його розбачити?) 
29. Робін Хобб, всі книги всесвіту Живих Кораблів "Сага о Видящих", "Сага о Живых Кораблях", "Хроники Дождевых Чащоб", "Сага о Шуте и Убийце" 🥔🥔🥔🥔🥔 (український переклад рулить, але є не все, а відсотків 20).
30. Всеволод Нестайко "П'ятірка з хвостиком" 🥔🥔🥔🥔
31. Віктор Близнець "Звук павутинки" 🥔🥔 (після його казок хочеться повіситись, чесне слово. Тлєн і депресняк в дитячих казках)
32. Всеволод Нестайко "Тореадори з Васюківки" 🥔🥔🥔🥔🥔. 
33. Достоєвський "Злочин і кара" 🥔 (на спір. 😂 Вибачте, але це пиздець. Давайте Близнеця і Гофмана, я краще в казкову діч і тлєн). 
34. Олексій Толстой "Аеліта" 🥔🥔 (савєєєєєцкіііій саюуууууз!.. 😂 Чому совєтська фантастика вся з присмаком тлєну, свєтлого подихання в будущєм і подальшого краху всього? Риторичне питання).
35. Стругацькі "Пикник на обочине" 🥔 (я все розумію, але щось з ними не так). 
36. Стругацькі "Понедельник начинается в субботу" 🥔 (читала за рекомендацією, взагалі не пішло. Якась діч). 
37. Фенні Флегг "Різдво з червоним кардиналом" 🥔🥔🥔🥔🥔 (чудова книжка, коли вам хріново всередині і хочеться чогось теплого і позитивного. Маст хев для зимового читання). 

📚📚📚📚📚📚📚📚📚📚📚📚📚📚
Ось, якось так.
А що минулого року прочитали ви? 
(аудіокниги теж рахуються) 
Діліться!