Не пам'ятаю, чи був я колись щасливим довше ніж мить. 
Мені здається якби це трапилось, моє серце не витримало б такого. 
Тому життя роздає щастя дозовано, маленькими шматочками. 
Щоб не нашкодити надлишком, і не викликати звикання. 
 Але щастя то найстрашніший наркотик, людина, яка хоч раз спробувала його на смак, потребує все більше і частіше. Зупинити її вже ніщо не може, у пошуках щастя, ми здатні на підлість, і навіть злочин. Мета вибачає спосіб її отримання, тільки якщо вона досягнута, але порушення етичних норм, не може призвести до справжнього щастя. 
 Натомність ми отримуємо ерзац-продукт, щастявмісний замінник, який ще більш розпалює жагу, не приносячи задоволення. І знову вимушені починати з початку, відшукуючи шляхи, які на нашу думку якнайшвидше приведуть нас до примарної мети. Це біг по колу, не існує початку, не буде і кінця. 
 Ми повинні навчитись радіти малим крихтам які нам перепадають, розуміючи що великих шматків якими можна було б насолоджуватись на протязі тривалого часу, просто не існує. 
 Не пам'ятаю, чи був я колись щасливий довше ніж мить. 

 Не пам'ятаю, чи був я щасливий.... 

 Не пам'ятаю, чи був Я.©