Не зустріну осінь в Карпатах,.
І узимку не буду в Альпах.
На чужині добра багато,
Але мила маленька хата.
Там я босий ганяв із різкою,
Гусенят що у шкоду вбралися,
Там з розбігу пірнав у річку,
Ми годинами в ній купалися.
А на вечір вертав додому,
До хатини де тато й мама,
Там вечеря,- смачна скоринка,
Бараболя полита салом.
І розмова тече неквапно.
Заколихує як колискова.
Я щасливий лягаю спати,
Я таким вже не був ніколи.
Тож не манять, ні Прага, не Відень,
Не паризька залізна вежа,
Мила серцю, маленька хата...
Мою пам'ять вона бентежить.©