Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марк Ґавій Апіцій (
лат. Marcus Gavius Apicius; близько
25 до н. е. — до
42) — гурман, кулінар,
письменник, багатій часів ранньої
Римської імперії.
Походив з роду
вершників Ґавіїв. Народився у м. Мінтурни (теперішнє
Мінтурно, Кампанія), де жив більшу частину життя. Уславився своїми бенкетами, марнотратством та кулінарними шедеврами за часів імператорів
Августа і
Тиберія. Отримав
когномен Апіцій від імені гульвіси Апіція, що жив 90 року до н. е. та був сучасником Публія Рутілія
[3]. Завдяки шлюбу своєї доньки з впливовим
префектом преторія Сеяном отримав вплив у часи володарювання Тиберія. Учасниками його бенкетів були
Луцій Елій Сеян,
Гай Цільній Меценат,
Друз Молодший, Луцій Антістій Вет.
Його ім'я стало прізвиськом для гурманів. Розтринькавши більшу частину своїх статків у 400 млн
сестерціїв (лише 100 млн сестерціїв на страви), але все ще володіючи значним достатком у 10 млн сестерціїв, він отруївся, вважаючи, що той спосіб життя, який йому довелося б вести з обмеженими засобами, є вмирання з голоду
[4].