Тло профіля
Аватар коричтувача

Нотатки Білого Кролика
@Notatky_Biloho_Krolyka
Друзі, на Картопельці розпочинає роботу літературне товариство "Білий Кролик". Запрошуємо вас до себе)) У нас приховане стає явним, справжня сутність речей проявляється та отримує ім'я. Те, що можна побачити серцем, бо тільки серце проникає у глибину. Інтуїція та передчуття, тіні минулого чи майбутнього, таємне та загадкове, невловиме та важливе. Те, що існує між світами, витає у повітрі, приходить у сни. Чистий ескапізм. Ми однаково раді віршам і прозі, початківцям і авторам, що відбулися, орієнтуємося на написання нових творів. Таємна кімната Білого кролика - це поєднання літератури та психології, містики та езотерики. Тематичні конкурси, ігри, спілкування. Ласкаво просимо!
На картопельці 5 місяців
Комікси:
Поставив 160 плюсів та 1 мінусів
Рейтинг
314
Підписники
13
Коментарі
10
Пости
28
В гарячому
19
Ілюстрація
Друзі, завершився наш перший літературний конкурс на Картопельці. 
Вітаємо наших переможців! 
Перші місця і "вибір Білого Кролика" отримують по 200 балів рейтинга, другі - по 100, треті - по 50 балів.
Найцікавіша асоціація -"коти - це боги" - Эланор Квентариэ.
Ключі до картинок - це наші тексти, в яких піднімаються питання, що є болючими чи актуальними для нас у данний момент. 
Найбільше творів написали по таким картинкам:
 №1 - 3 тексти.
Вона викликала асоціації: рана, тривога, війна. 
Сам автор - художник Вячеслав Білов назвав її "Особистий простір".
Як бачимо, зараз ми відчуваємо загрозу своєму внутрішньому світу і особистий простір сповнений тривогою і болем.
№4 - 5 текстів
Асоціації: ніч, дитинство, митець, самотність, надія.
Намальований камін символізує спогади, які нас зігрівають. Ці спогади - ніби паливо для нашої життєвої сили. 
Дякую усім авторам за участь, усім, хто нас читав і голосував, бажаю натхнення і миру. 
Ілюстрація
Показати все
Хтось може не знав, то я пишу вірші. 
Пишу романтичний нон-фікшн. 
Я на заводі подачі тепла, 
Займаю певну кастову нішу. 

Взагалі-то за спеціальність я еколог, 
За досвідом такий собі продавець. 
Але моя мила психолог, 
Порадила взяти до рук олівець. 

Вказала почати писати й творити, 
Знайти хоббі собі до душі. 
Це змушує серце моє говорити, 
А думи позбавлені чергових дощів. 


Вестиму оповідь далі простіше, тому що не геній  аби написати все у віршованій формі.
Творчість з’явилась в моєму житті порівняно не давно, з кінця минулого року, коли захотіла зробити приємне своїм рідними і написати для них символічні вірші. 
У віршах роблю багато помилок в темпах, ритмах і римах, але дуже люблю послухати критику. Близькі рідко, коли критикують, тому що наголошують на «Ми так не зможемо взагалі, тому нам подобається все і завжди.» 
На початку серпня взялась за написання роману. Мені здається, що це цікавий досвід для мене. І можливо колись він побачить світ і знайде своїх читачів. 
Мені подобаються сучасні вірші українських поетів, особливо про реальність, тому що вважаю, що зараз ми максимально маємо запам’ятовувати все, що відбувається в нашій країні, задля майбутніх поколінь. І хто ж, як не митці найгарніше і найчіткіше передадуть опис всього?) 
Ілюстрація
Показати все
Народилася, вчилася і працювала в Україні. За фахом я програміст. Скільки себе пам’ятаю, писала вірші. Деякі було навіть надруковано у київських періодичних виданнях.
Але я вважаю, що якщо я і зробила щось варте уваги в літературі, то це поетичні переклади. Пишаюся тим, що перекладала вірші П.М. Перебійноса російською мовою.
З 2004 року жила і працювала в Канаді. Чесно кажучі, було не до літератури. Кілька статей, невеличкий матеріал для газети «Міст»  - і все.
У 2022 році повернулася до Європи, де живе моя сім‘я. Несподівано для себе спробувала перекласти українською мовою вірш Бориса Фабриканта для його збірки, що виходить українською мовою у Львові. Кошти від продажу цієї збірки будуть перераховані ЗСУ - хотілося, крім волонтерства у Червоному Хресті, щось зробити для країни.
Несподівано - бо українською я володію гірше, ніж російською. 
Ще більшою несподіванкою для мене виявилося те, що до мене після цього повернулася давно забуте - бажання писати. 
Ще не знаю, що з цим робити:)



Переклад російською:
Родилась, училась и работала в Украине. По специальности я программист. Сколько себя помню, писала стихи. Некоторые были даже опубликованы в киевских периодических изданиях.
Но я считаю, что если я и сделала что-то стоящее в литературе, то это поэтические переводы. Горжусь тем, что переводила стихи П.М. Перебойноса на русском языке.
С 2004 года жила и работала в Канаде. Честно говоря, было не до литературы. Несколько статей, небольшой материал для газеты «Мост» – и все.
В 2022 году вернулась в Европу, где живет моя семья. Неожиданно для себя попыталась перевести на украинский язык стихотворение Бориса Фабриканта для его сборника, который выходит на украинском языке во Львове. Средства от продажи этого сборника будут перечислены ВСУ – хотелось, кроме волонтерства в Красном Кресте, что-то сделать для страны.
Неожиданно - потому что украинским я владею хуже, чем русским.
Еще большей неожиданностью для меня оказалось то, что ко мне после этого вернулось давно забытое – желание писать.
Пока не знаю, что с этим делать:)


Ілюстрація
Показати все
Друзі, ми дуже вдячні всім авторам, хто надіслав тексти.
Голосувати і висловлювати свою думку з приводу текстів може будь-який читач, зареєстрований на "Картопельці" у рамках правил сайту.
За поезію українською мовою і поезію російською будемо голосувати окремо.

Ви обираєте три тексти  - 1, 2 і 3 місця -  в номінації " Поезія українською мовою" і три тексти  - 1, 2 і 3 місця -  "Поезія російською мовою" і записуєте у коментарях під цим постом.
Бажано свою думку обґрунтовувати, але це не обов"язково.
Результати будуть підраховані за балами:
1 місце - 3 б.
2 місце - 2 б.
3 місце - 1 б.

Прози у нас тільки дві, тому вона йде поза конкурсом.

Окремо відзначаємо найоригінальнішу асоціацію. :)
Учасникам конкурсу за голосування нараховується +1 бал.


Про нагороди для переможців ми напишемо трошки пізніше :)
За свої тексти голосувати не можна.

Голосуємо до 21 вересня до 22.00 (Київський час)

Поезія українською мовою
Текст №1. Туга
Картка №1
Асоціація: тривога

Приречене місто гаптує тривогою сквери,
Ховає скривавлене тіло у морок дощів.
Емоції зайві в тенетах звірячої ери:
Спускайся під землю у холод німих ліхтарів.

Зітхають від болю безмовні примари-будинки.
Здригаються стіни і стелі від  вибухів бомб,
Їх вікна пустіють без рідних, немов невидимки,
І згадують теплі долоньки дітей і любов.

Текст №2. Мрійник
Картка №4. 
Асоціація: Надія

Я маю все й немаю я нічого. 
Маленький дім, але прогнилий зверху дах.
Пейзаж красивий міста нічного.
І стіни будинку, що тріщать по швах. 

Я маю все й немаю я нічого. 
Старий мольберт і вицвіле від часу полотно. 
Келих вина свіженького хмільного. 
Думки, що ллються безтурботно. 

Я маю все й немаю я нічого. 
Натхнення, пензлі, фарби й мрію.
Сказати б до себе молодого,

Що я тебе не розумію.

Текст №3. Минуле
Картка №4. 
Асоціація: Самотність

Колись усе було інакше,
Я мав роботу, друзів і сім‘ю. 
Були мої картини кращі,
Я повністю радів життю. 

Але не бути хеппі енду, 
Історії моїй лихий кінець. 
Вхопило серце ту легенду, 
Що звичайнісінький, то я мертвець. 

Я просто з тіла й плоті, 
І малювання - чиста маячня. 
І з ним гнию я у болоті, 
І все життя моє - брехня. 
 Картка №3.
Асоціація: щастя

Дійти мети – найбільше щастя.
Як не крути, а відчай вже не вдасться.
Щодня нас промінь досягає,
А нас, де світоч є, чомусь немає.

Абсурд – дійти туди тілесно.
Лише душею будем ми небесні.
Найбільше щастя – то душевно
Сягнути світла по дорогах темних.

Текст №5. Опік
Картка №3
Асоціація: Сонце

Усім довкола - сонце втіха,
І перевага - це тепло,
Та наробити може лиха,
Коли торкається воно.

Так і з людьми, які відкриті,
Вони, як сонце, зігрівають,
Й усе освітлюють щомиті,
Й, здається нам, що не згасають.

Та опік деколи буває,
Від близкості кидає в жар,
Є те, що серце розриває,
Завдавши сонячний удар.

Текст №6. Теплі спогади
Картка №3
Асоціація: теплі спогади

Теплим шовком медових полотен торкається осінь
До змарнілих дерев, що вслухаються в шепіт зими.
Зберігається час бурштиновими краплями сосен,
І останнім польотом листка в лабіринтах пітьми.

Чай імбирний покличе в обійми журливі скитання
Тих віршів, що на кволі дерева проллються дощем.
Шоколадними крихтами осінь наповниться зрання,
Буде ніжно гірчити, смакуючи холода щем.
Картка №4
Асоціація: митець

Смарагдові ріки прожилок листка
Жагою творця наповнені.
Мандрує уява моя хитка
Таємними стежками споминів.

Інертність осіння, примарність буття
На вічні скитання тавровані.
Душа проростає в творіннях митця,
Що болем у серці даровані.

Текст №8. Рана
Картинка №1
Асоціація: рана

Я не знімаю зі стіни
Старенький календар
Хоч  час на ньому зупинив
По Києву удар

Триває лютий двадцять два
Вже двісті двадцять сім
А з ним, кривава і крива
Навала москалів

Сторінку не перегорну
Як поц один співа
І не пробачу їм війну
Та підлі їх слова


Поезія російською мовою

Текст №1. КОШАЧЬИ ЗВЁЗДЫ
Картка номер 2.
Асоціація: Коти - це боги.

Я верю, что мёртвые кошки становятся звёздами,
А не тихо уходят навеки во прах.
Они смотрят на нас золотыми очами бездонными
И людей согревают в далёких мирах.

Может быть, они пламенно греют галактики
И в пушистых ладонях хранят наши сны.
Может, тихо касаются нежными лапками
Наших душ, из ночной приходя глубины.

Все погибшие кошки становятся звёздами,
А не тихо страдают под злою рукой.
И их слёзы на землю спускаются росами,
Оседая опалами в тихий прибой.

Кошки, вдруг расставаясь с кошачьими жизнями,
Не уходят навеки в подземную тьму.
Ведь они - я уверен же! - стражами призваны,
Чтоб хранить в наших снах доброты тишину.

Всё ушедшие кошки становятся яркими звёздами,
В бездне космоса грея собою миры.
И, спускаясь на землю, затем они созданы,
Чтоб уставшие души от боли укрыть.

И, когда перед смерти коварной угрозою,
Кошки вдруг упадут на убийцы пути,
Они, нет, не умрут - они станут небесными звёздами,
Чтобы добрым созданиям ночью светить. 
Картка 5
Асоціація: втрата

Пахло спелыми колосьями
И теплом сухой земли.
По границе лета с осенью
Мы с тобой когда-то шли.
 
Беззаботно, завороженно,
В золотой закатный час.
Но смотрели настороженно
Пограничники на нас.
 
Убегали расстояния
За далекий край земли,
С нашим летом расставания
Мы закончить не могли.
 
И в ладони звезды падали,
И манила нас весна…
По границе жизни с памятью
Я теперь иду одна.
 
Взрывов огненные россыпи
Над растерзанной страной.
И граница неба с осенью
Перепахана войной.


Карточка № 2
Ассоциация: одиночество

Лежа в постели, Битеринг чувствовал, как внутри
шевелится каждая косточка, и плавится, точно золото
в тигле, и меняет форму.
<...>
Битеринг провел рукой по лбу, мысли путались.
Дурацкая ракета, работаешь один, и даже в семье ты
один, уж до того один...
(Р. Брэдбери - "Были они смуглые и золотоглазые")


Думал ли ты, у моря выпавших шансов стоя -
Прыгнуть готов в пучину, не поглядев назад, -
Сколько духовных зёрен ты увезёшь с собою,
Сколько земли родимой вместится в твой рюкзак?
Лишь через годы, хмуро глядя, как в чуждой почве
Даже внутри теплицы чахнут твои ростки,
Осознаёшь: культуру строят не в одиночку,
Там, где ручьям не слиться - им не создать реки.
Станешь учиться жить без племени и без роду,
Больше не ждать газеты, что из-за моря шлют,
Будешь вбирать чужие праздники, речь и моду
И забывать рецепты с детства любимых блюд.
Сгинет мирок тепличный, брошенный и забытый;
Тусклый маяк-фонарик смоет волной прилив;
Прежних времён привычки - вредные неофиты -
Ты соберёшь в гербарий, тихо искоренив.
Эта отрава тонко действует - и не сразу,
Только однажды место, где ты взрослел и жил,
Встретит твоих потомков - смуглых, золотоглазых -
Будто совсем чужих.

Текст №4. Просьба о мире
Карточка №1
Ассоциация: война

Вина и хлеба
критически мало -
бойня за каждый шмат.
Ненависть правит,
разум - в опале:
Время сошло с ума.

Смилуйся, Господи,
сколько можно
взрывов, калек и жертв.
Хватит в домах
оружие множить
и хоронить мужей.

Чаш переполненных
копятся тучи,
Косит война людей.
Грустно склонились
над небосклоном
Твен и Хэмингуэй.


Текст №5. Яблочная вселенная
Карточка №4
Ассоциация: детство

Пречистый звон парящих колоколен
Согреет утро трепетом молитв.
Под тёплый свет сияющих магнолий
Очнётся город, вспомнит, где болит.

Замрут сады в тумане по колено,
Вдыхая нежность ранних мотыльков.
Плоды-планеты яблочной вселенной
Земные сказки слушают тайком.

Притихло детство рядом с кружкой вишен
На раскладушке с куклой на руках.
Стемнело быстро - вот и время вышло.
Пора по звёздам снова дом искать.
Карточка №4
Ассоциация: ночь

Моя муза нагнулась поглядеться в лунное озеро - 
и уронила брошку радости,
и не сумела подхватить её,
и та одинокой звёздочкой
утонула в первозданной тишине.

А по ночам она светится, подмигивая мне 
и напоминая о том, что когда-то и я 
был таким же светлым.

С тех пор мои стихи ищут выход из лабиринта печали.

Они признаются мне: «Мы плачем,
потому что от слёз немного светлее».

Моя песня поднесла к губам флейту радости,
но не стала будить спрятавшуюся в ней музыку.

Опустившись на колени,
она воткнула флейту в мокрый песок:
пусть вырастет из неё дерево,
прибежище соловьёв!

И ночь улыбнулась:
«Ты ещё доверяешь моему волшебству,
о искатель первородного света!»

Но что я могу предложить моим стихам,
этим простодушным бродягам? 
Разве что волшебный очаг своего нищего Ахура-Мазды,
греющий только меня?

А ведь когда-то втекали в меня и светлые песни.
Я ещё помню, 
как сквозь туман 
протискивался солнечный ветер,
и обнимал моё озябшее одиночество,
и шептал мне горячие признания в любви.

Не его ли слова, шелестящие лучами,
превратились в корни моих строчек?

Разве среди шёпота усталых мечтаний
не звучит колыбельная покойной мамы?

Откуда же пришёл этот змеиный мрак, 
что бесконечной похоронной процессией
вползает в глаза сироты?

Не верь, ночь, моим слезам -
это брызги волн одряхлевшего моря,
бьющегося о скалы прошлого.

Омой предутренней росою печальную музу,
научи её любить свою наготу.
Её лицо искажено чёрной ухмылкой сомнения,
она никак не может понять, 
почему стала плотью воскресшая боль.


Картка №1
Ілюстрація
Картка №2

Ілюстрація
Картка №3
Ілюстрація
Картка №4
Ілюстрація
Картка №5
Ілюстрація
Картка №6
Ілюстрація
Показати все
Показати все
Картинка №1
Асоціація: рана

Я не знімаю зі стіни
Старенький календар
Хоч  час на ньому зупинив
По Києву удар

Триває лютий двадцять два
Вже двісті двадцять сім
А з ним, кривава і крива
Навала москалів

Сторінку не перегорну
Як поц один співа
І не пробачу їм війну
Та підлі їх слова

Ілюстрація
Показати все
Друзі, сьогодні о 22.00 (Київський час) спливає час прийому робіт на конкурс.
Хочу нагадати, що ми шануємо літературну майстерність, конструктивну критику і просто читацькі відгуки у доброзичливій формі. Гарного вечора, творчого натхнення! :)
Показати все
Картка №4
Асоціація: митець

Смарагдові ріки прожилок листка
Жагою творця наповнені.
Мандрує уява моя хитка
Таємними стежками споминів.

Інертність осіння, примарність буття
На вічні скитання тавровані.
Душа проростає в творіннях митця,
Що болем у серці даровані.
Показати все
Картка №3
Асоціація: теплі спогади

Теплим шовком медових полотен торкається осінь
До змарнілих дерев, що вслухаються в шепіт зими.
Зберігається час бурштиновими краплями сосен,
І останнім польотом листка в лабіринтах пітьми.

Чай імбирний покличе в обійми журливі скитання
Тих віршів, що на кволі дерева проллються дощем.
Шоколадними крихтами осінь наповниться зрання,
Буде ніжно гірчити, смакуючи холода щем.
Показати все
Родом із Узбекистану, живу у Швейцарії; злегка загубилася в часі і не зовсім вірю, що мені вже 36. Мама двох доньок і адмін ЛітСеті. Пишу вірші скільки себе пам'ятаю, це для мене діалог із самою собою, вимощена мною ж доріжка, якою я йду."

Переклад на рос.
"Родом из Узбекистана, живу в Швейцарии; слегка затерялась во времени и не совсем верю, что мне уже 36. Мама двух дочек и админ ЛитСети. Пишу стихи сколько себя помню, это для меня диалог с самой собой, вымощенная мной же дорожка, по которой я иду." 
Ілюстрація
Показати все