Несподівано мій перший пост буде не про косметику, а про японський маркетинг✨. Тому що на днях я побувала в музеї реклами і не можу не поділитись ось цим японським флаєром періоду Едо.

На ньому зображена гримерка популярного актора кабукі Міцугоро Бандо в оточені купи подарунків від підпис…тфу поклонників. Більшість подарунків є вигаданими, але деякі товари мають натяк на реальні, наприклад  торгова назва «Яматоя» і фамільний герб «Ханакацумі». Також є зображення справжнього популярного продукту того часу - пудри для обличчя «Сенджьоко». Тобто це буквально тогочасний інфлюєнсер серед пакунків з pr-розсилки. Не знаю чи справді він отримував ці речі, чи тільки гроші від дозволу намалювати його в їх оточені на рекламному флаєрі 😅.

Але я вивчала щось подібне, коли вивчала маркетинг у 2019, це зображення 19 століття. Тепер я впевнена, що японська реклама така дивна не тому, що дивна, а тому що вона приблизно на 200 років попереду і через 200 років у нас навколо теж буде те, що зараз у японців 😌.

Також додам ще фото настільної гри з популярними товарами, стравами та модними магазинами Едо. Такі ігри пропонувались відвідувачами крамниць як додатковий подарунок і були досить популярним способом рекламувати свою продукцію.

І на останньому фото рекламний розворот у книзі. Це приблизно як зараз в глянцевих журналах, де бренд платить за розміщення реклами серед сторінок і людина під час читання натрапляє на рекламу. Тільки в 1815 році!

До речі, це реклама магазину ліків і косметики, власником якого був письменник Шікітей Самба, тож хоч щось повʼязане з косметикою в цьому пості було 🧴.