Я ходила сьогодні ввечері нюхати книжки. Мені це було необхідно після неочікуваної історії з поламаним змішувачем в ванній. Книжки то мій антидепресант, особливо — їх запах. Так, у мене вдома достатньо книг, щоб зануритись в них, але мені потрібна була прогулянка і ноги повели туди, де є книги — в Акварель. Знаєте, там є невеличкий відділ з літературою про мистецтво, дизайн, світло і тінь (ой, як я хочу всі ті книги собі купити), а також комікси, манга, дитяча література, українська класика (знайшла Семенка і Йогансена), світова класика (два томи Гессе, яких у мене ще немає, Кафка,Моем, Воннегут…). Я торкалась їх пучками пальців, обережно проводила по корінцях, щоб відчути обʼєм букв. Знімала з полиць і обережно розкривала, щоб відчути запах паперу і чорнила. Торкалась сторінок, бо хотіла відчути який той папір тактильно. Я дихала повітрям книг. 

А потім я ходила нюхати олівці. Ви знаєте, що графітові олівці Koh-i-Noor пахнуть найсмачніше? Чесно. Я перевіряла. Marco, Yes, теж гарно пахнуть, але той чеський діамант, таки діамант. Навіть Софія погодилась із цим. Хоча, можливо вона вирішила погодитись, аби швидше піти з Акварелі, щоб я не привертала уваги до своїх дивних дій.

Як не дивно, але ароматерапія книгами допомогла. Паніка минула і я вирішила, що завтра куплю той змішувач і спробую його встановити, або знайду того, хто допоможе. Але це не зараз, як казала Скарлет ОʼГара: «я подумаю про це завтра», бо сьогодні я дихала запахом книг.

На фото інтерʼєр філіалу дитячої бібліотеки. Там теж можна нюхати книги, а ще й читати їх, що, без сумнівів, є перевагою.