Не знаю, чому я на Вас напав... Пробачте.
Мабуть, просто це оповідання для мене занадто особисте. Коли героя зачиняють самого, я хотів передати відчуття самотності, депресії та безвиході, яке зазвичай охоплює людей присмерті. Тоді людина розуміє, що насправді вона вже зараз нікому не потрібна, лише обуза для рідних та навколишніх... Тоді людина свідомо погружається в ілюзію, що її врятує вигаданий Бог. Це надає їй надію, що щось буде краще.
