Вітаю, картопелька, давно не бачились.
Хочу поділитись з вами, про рідну матір. Якщо впізнали десь себе - вітаю, якщо не впізнали - навіть заздрю.
Покоління, яке не вдарить.
Я зрозумів, чому вона це робить.
Чому нібито випадково б’є саме по очах.
Чому говорить найжахливіші й найпровокативніші речі саме в пік скандалу.
Чому, коли її прямим текстом попереджають, що це край — і що або вона зупиниться, або буде трагедія — вона продовжує. З усмішкою.
Вона хоче підтвердження, що світ — лайно.
Якщо я, чи батько, нарешті справді вдаримо її — це означатиме, що світ жахливе місце. І це виправдає її.
Виправдає те, що замість роботи зі своєю травмою, вона отравляє життя родині понад 30 років.
Але я не дам їй цього.
Ніколи не вдарю.
Не дам їй виправдань своєї слабкості, підтверджень своїх фантазій.
Я знаю людей, що пройшли пекло сімейної незлагоди в дитинстві, як і вона.
І знаю, що серед них є ті, хто все одно обрав любов і лагідність.
А вона — ні.
Саме тому її провокації такі критичні.
Саме тому, будучи при своєму розумі й почувши чітке попередження про край — вона з новою силою нападає.
Головне — ніколи її не вдарити.
Вона не винна, що не отримала підтримки тоді — в дитинстві, в юності.
Не винна, що не мала прикладу адекватної матері, що поруч не трапилась людина, яка б підтримала, пояснила, що не весь світ поганий.
Головне — не вдарити
Хочу поділитись з вами, про рідну матір. Якщо впізнали десь себе - вітаю, якщо не впізнали - навіть заздрю.
Покоління, яке не вдарить.
Я зрозумів, чому вона це робить.
Чому нібито випадково б’є саме по очах.
Чому говорить найжахливіші й найпровокативніші речі саме в пік скандалу.
Чому, коли її прямим текстом попереджають, що це край — і що або вона зупиниться, або буде трагедія — вона продовжує. З усмішкою.
Вона хоче підтвердження, що світ — лайно.
Якщо я, чи батько, нарешті справді вдаримо її — це означатиме, що світ жахливе місце. І це виправдає її.
Виправдає те, що замість роботи зі своєю травмою, вона отравляє життя родині понад 30 років.
Але я не дам їй цього.
Ніколи не вдарю.
Не дам їй виправдань своєї слабкості, підтверджень своїх фантазій.
Я знаю людей, що пройшли пекло сімейної незлагоди в дитинстві, як і вона.
І знаю, що серед них є ті, хто все одно обрав любов і лагідність.
А вона — ні.
Саме тому її провокації такі критичні.
Саме тому, будучи при своєму розумі й почувши чітке попередження про край — вона з новою силою нападає.
Головне — ніколи її не вдарити.
Вона не винна, що не отримала підтримки тоді — в дитинстві, в юності.
Не винна, що не мала прикладу адекватної матері, що поруч не трапилась людина, яка б підтримала, пояснила, що не весь світ поганий.
Головне — не вдарити