Попередня частина.
Другим у списку був Морокеї, до якого я так і не дійшов, двічі спускавшись до Лабірінтіану раніше. Що ж, доведеться це виправити.
Та не так сталося, як гадалося. Буквально на вході мене вже чекали. І не аби хто, а мертва кавалерія. Вкрай брутальні супротивники. Ледь впоравшись із двома, далі я побачив ще чотирьох. Ще й в залі з немертвим драконом, яку я до того крадькома проминав, не вступаючи у сутичку. Лізти до них було би самогубством, довелося відступити.

Перш ніж бігти на пошуки інших жерців, я вирішив трошки прокачати ковальство із зачаруванням, а також пошукати драконів для активації вивчених Криків. Заодно, тиняючись тундрою, знову зайшов в гості до знайомого хужожника. Цього разу він знову попросив інгредієнти для фарб, але набагато більш екзотичні - пелену матері-димка і солі порожнечі. Якщо друге ще можна знайти в кількох конкретних місцях, то перше гарантовано можна здобути лише з, власне, матері-димка, яка являється вкрай рідкісним монстром.
Тим не менш, пелену вдалося "позичити" у некромантів, що ховалися під роздовбаною баштою недалечко (вона, як і будинок художника, були стороннім доданим контентом, тож на неї дія Shattered не розповсюдилася), а за солями усього лише довелося збігати до Вайтрану і вдертися до алхімічного магазину.
В знак подяки художник трохи розповів про себе, і... його історія потихеньку почала набувати темних барв. Цікаво, що трапиться наступного візиту? 

Трошки посиливши персонажа, я вирушив до Ріфтену, пам'ятаючи, як колись давно десь у тамошніх горах наткнувся на давньонордську фортецю, свого часу останній прихисток драконопоклонників. Володарював там жрець, він же і був фінальним босом. Шляхом туди вдалося, ніби ненароком, звільнити місто, а в самих руїнах прокачати магічні здібності - тепер я міг викликати собі на підмогу привидів. Сам жрець - Рагот - нічим не зміг здивувати і був швидко подоланий.
На відміну від наступного, чиє лігво було розташоване на північний захід, у гористій місцевості, яку я не маю жодного уявлення, як правильно перекласти. У російській локалізації вона зветься Предел.

Отже, Хевнорак. За життя був страшним хлопом, адже має власного квеста, а в смерті, навіть ослаблений, зміг принаймні тричі надерти мені дупу, доки вдалося з ним впоратися. Це вже не кажучи про його неупокоєних посіпак-охоронців, які також змусили моє око сіпатись...
Занісши маски до Лабірінтіану і зробивши ще один невеличкий гак до Кросіса, який спочивав на горі поблизу Вайтрану, я попрямував в сторону Соліт'юду.
Там знову було весело. Знову дракон-патрульний і знову орда драугрів, які не дали добити кляту рептилію, коли нарешті вдалося його приземлити. Гнали вони мене далеко, аж до північного узбережжя, де я знайшов ось це...
Я майже впевнений, що в оригінальній грі такого не було, але і знайдено це було буквально на околиці мапи, куди ходити раніше не було ніяких причин, тож хто знає...

Намилувавшись на суворі північні води, я зробив ще одну спробу потрапити до необхідних мені руїн. Цього разу це вдалося без проблем і пробившись до вершини, замість жерця я зустрів якесь кістляве непорозуміння. Воно намагалося продряпатися крізь мою броню з драконячої луски своїми кістлявими пальчиками, а ще викликало вовчиків. Ганьба та й годі!

При ньому виявилася маска, тож це був Вольсунг. Щоб я не зациклювався на тому, радий я чи розчарований, буквально через 30 секунд дракон прилетів узяти реванш. Цього разу я докумекав накликати на нього громовицю, давши силам природи зробити усю справу раніше, ніж драугри встигнуть прийти йому на поміч.

Заночувавши в лісі і не гаючи час, я рушив далі - до Маркарту, до гробниці, де був заточений Отар. З ним впоратися вдалося без особливих проблем.
Повернувшись до Лабірінтіану і розставивши маски на місця, я виявив, що окрім Морокеї, не вистачає лише одного. І, здається, я щось таке пам'ятаю, що один із жерців охороняє вхід до Совнгарду. Але тоді щось не сходиться, адже потрапити туди можна лише за допомогою Одавінга, а оригінальний сюжет зараз не діє...

Саме тоді, коли я ледь не вперше за понад 30 ігрових годин відкрив мапу, я побачив квестові маркери. На тих містах, які я ще не звільнив - Віндхельмі, Соліт'юді і Маркарті.
Дідько! Схоже, що я неправильно зрозумів цілі квесту! Адже навіть у містах, де не було дракона-охоронця - Морфалі і Данстарі - усе одно був жрець, і саме вони були ціллю!..
Ну, принаймні, я непогано підготував персонажа до останніх сутичок. Читати далі.