Нас лякала гроза громом,
Небо різали блискавиці.
Я виходив надвір з дому,
Так хотілось дощем умитись.
У долоні ловив краплі,
В повні груди вдихав вітер.
Я кричав,-"Нас не подолати..",
І почув-"Зачекай радіти."
Потікли по щокам сльози,
Очі ріже зірниць світло .
Дощ змиває з душі попіл,
Тільки болю не загасити.
Так стояв, ну а чорне небо,
Огортало собою землю.
А мені не було мокро,
І мені не було темно .®