Смерть перестала лякати,
З нею ми майже друзі.
Приходить в новому платті,
Пошите з моїх ілюзій.
Сідає поруч на ліжко,
Дивиться пильно в очі.
Долоні мої холодять,
Руки її дівочі.
Міцно мене тримає,
Скучила за живими.
У неї тепла немає,
В мене бракує сили.
Наче безодня погляд,
Знову мене жахає.
Знаю що не сьогодні,
Просто вона так грає.
Змінила косу на квітку,
Назви якої не знаю.
Ставить на грудях мітку,
Пелюстки кладе скраю.
Стеблом заплітає руки,
Аби за життя не тримався.
Зверху вкриває смутком,
Щоб радості не діждався.
Гра затягнулась наша,
Як її переграти?
У неї найстарші козирі,
В мене дрібні карти...®