Як же нереально хочеться додому.
Жити у своїй кімнаті, зі своїми речами. Гуляти нашим районом, ходити вулицями, якими ходила усе життя. Фотографувати на свій фотоапарат. Виводити Верасяна на прогулянку у двір. Доглядати сад, косити траву, поливати квіти, обрізати троянди, їсти абрикоси з дерева. Влаштовувати пікнік, запрошувати друзів.
Ходити за покупками в АТБ, варити борщ, лежати у своєму ліжку. Жити, не боятися.
Спілкуватись з людьми однією мовою. Та знайти тата.