Ілюстрація
Кліщі у моєму житті з'являлися двічі.
Ні, я бачив їх і раніше, але у прямий контакт вступав у 2011-му та у 2022-му. (совпадєніє? нє думаю).

У 2011-му це був спекотний червень і я готувався до державного екзамену з біології. Щоб не продовбати місяць, вештаючись по місту, ми з другом гайнули на дачу. Там до найближчого магазину було кілометра півтора, дівки були страшні, горілі на сонці і злі, воду давали з шостої по одинадцяту годину, тому спати вранці загрожувало висиханням бараболі, зелені і (о боже!) огірків. Тож ми з Владом і справді займалися навчанням і роботою на городі, бо вибору не було.
В той день ми мали поїхати до універу, щоб взяти якусь літературу. До автобусної зупинки теж було далеко і треба було пройти крізь лісосмугу з білої акації, гледичії і дубів. Ми здорово спізнювалися, тож було не до розглядання штанів по виході.
З літературою ми поїхали в зворотньому напрямку, попередньо купивши пляшку пива для Влада і пляшку темного квасу для мене, бо стійкість до алкоголю у мене менша, ніж навіть у мікробів.
Приїхали ми по обіді, смалило сонце, ми сиділи під яблунею і пили кожен своє, плавилися від спеки і налаштовувалися продовжити навчання.
Несподівано пробігла дочка голови дачного кооперативу і повідомила, що зараз дадуть воду на годину, позачергово і можна понабирати у баки. Це відволікло нас іще на годину. Квас і пиво зробили свою справу, нас розморило.
Зрештою, стомлені ми попадали спати.
***
Увечері я відкрив очі. Сідало сонце. Хотілося розвантажити біологічні резервуари.
(далі буде 18+)
У медитаційній кабінці типу "толчок" було комфортно - Владів батя любив читати, тож там було світло, полиця з книжками і річний запас паперу. Я спустив штани, умостився і вже підбирав що б почитати, як раптом погляд упав на ногу і там було те, чого не мало бути. Кліщ!
Над коліном збоку висіло жирне падло, що вже непогано так вгвинтилося у шкіру. Навколо був маленький ореол запалення.
Напередодні я якраз вивчав павукоподібних, тож ідентифікувати ixodus було неважко.
"Пздць" - подумав я. До найближчого травматолога було далеко, автобуси не ходили, телефонувати чогось у голову не прийшло.
- Влад! У мене тут пздць! - гаркнув я, заскочивши до приміщення і почав розстібати штани.
- Дивно, коли ми познайомилися, я був упевнений, що ти самець. - пожартував Влад, але побачивши мою перелякану пику, заткнувся.
Я показав йому знахідку. Влад задумався.
- Треба до лікаря. - заявив він.
- Автобус буде вранці, він мене вип'є до ранку. - відповів я.
Потім ми намагалися його зняти зрізаним шприцем. (нє)
Потім ми облили його маслом. (нє)
Потім ми облили його спиртом. (нє)
Потім ми знайшли пінцет, але теж не виходило.
Час ішов.
Кліщ висів.
Я панікував.
Нарешті Влад згадав, що треба зав'язати нитку і крутити вже її.
Нарешті кліщ був на припоні і я почав крутити нитку.
В моїй уяві кліщ скрипів у шкірі іржавим звуком.
Час ішов.
Я крутив.
І тут він випав і повис на нитці.
Влад приніс пляшку з невідомою речовиною, облив нею ганчірку і притис до місця укусу. Було відчутя, що мені приклали до ноги розпечену залізяку. В повітрі з'явився характерний запах ацетону.
- Що. Це. Таке? - прошипів я крізь зуби.
- Я думав, що спирт. Але, мабуть, нє. Мабуть, це ацетон.- відповів Влад.
- Мабуть. - погодився я.
***
Наступного дня кільце на нозі не з'явилося. І наступного. І наступного.
Я видихнув спокійно.
Кінець.
___________________________________
А нещодавно прочитав в інтернеті, що з усіх способів підходить тільки шприц (але максимально тугий поршень), нитка (але якщо є як обв'язати) і спеціальні інструменти. Маслом, спиртом, водою та іншими способами, що стискають або душать кліща користуватися не можна, бо здихаючи він плюне різною фігнею вам у шкіру і може бути дуже бо-бо. В'єтнамські флешбеки накрили мою пам'ять.
І десь за тиждень я знайшов кліща у Польщі, але це вже була не така екшен-історія, розкажу, якщо буде комусь цікаво.