В мене вдома є здоровенна банка від серветок для дисплеїв і в цій банці лежить бите скло.
Точніше, колишнє бите скло, бо тепер це морське скло. Так називають шматочки скла, обкатані хвилями в смузі прибою.
Деякі люди люблять його колекціонувати, а я ще й використовую в творчості.
Таке скло приємне на дотик і зовсім не гостре.
Коли я бував (дуже рідко, насправді) на морі, я не вмів відпочивати. Лежати і обсмажуватись на сонці мені не можна, бо я належу до скандинавського типу шкіри і замість засмаги отримуючи зразу опіки. Сидіти під парасолькою мені навіть з книжкою нудно, тож я намазуюсь кремом від УФ-випромінювання, шукаю якусь ємність і йду вздовж берега. Збираю пір'я, загублене морськими птахами, камінці і скло. Іноді трапляється дерево, жаль, що його так мало у нашому морі. Потім зі знахідок я роблю свої ловці.
А сову я зліпив "азіатським" способом - це коли обстукуєш замість притискати, і вона аж блищить. Так і висохла, жаль, не було як запекти.
Колись я повернусь, нафарбую пір'я в червоно-фіолетове і завершу той ловець.