В коментарях можна показати свій почерк. Текст на вибір. 
А я пишу якось так. 

Всі ми бували в лісі хоч раз в житті.
Коли ця зустріч відбувається в дитинстві - це особлива подія. Ти вперше бачиш стільки величезних дерев разом і дуже близько - навіть помацати можна. Вони - величезні, ти - крихітний. Вони - старезні, а ти можеш порахувати все своє життя на пальцях однієї руки. Вони - дім для безлічі істот, а ти - домашня досі дитина, що жодного разу не бачила стільки багацько світу. 
Стоїш, боїшся дихати, щоб воно все не зникло, як мильна бульбашка. 
Ти дивишся на ліс, а він дивиться на тебе: записує тебе у свої літописи, вповзає в твою душу зеленим листям і запахом мохових килимів, торкається тебе тонкими галузками...
І ти повернешся додому, так і не зрозумівши, що цей зв'язок - назавжди. 

Текст мій, фото з інтернету. 

Мікроліс у баночці не одразу розуміє, що відбувається. Спочатку він думає, що нічого не змінилося крім вологості та температури і починає добре рости. В якийсь момент ти дивишся на нього і заспокоюєшся - прижився. 
А потім починається катастрофа. 
Мікроліс знаходить краї нового скляного маленького світу і розуміє, що немає вітру, немає звичної неприємної сухості, яку він звик спокійно перечекати; немає падіння дощу, роса падає не так, як раніше... Він розуміє, що його полонили. Так, тут приємно і тепло, є вода, є ґрунт, світло також є, але зв'язок з іншими частинами колонії втрачений. Ріст припиняється майже повністю, майже одномоментно. Старі частини колонії починають буріти і перетворюватися на субстрат, який доїдають всюдисущі тардігради і трохи менш всюдисущі гриби. Якщо в цей час не втрутитися - загине вся пляшка. Навіть вищі рослини, з їх коренями і листям, проживуть недовго. 
І ти відкорковуєш, провітрюєш, виганяєш гриби, показує, що ось він - ліс! Дивися! Ти все одно будеш його часткою... 
І тоді (якщо ти вчасно це робиш) знову починається ріст. Не так швидко, як на початку, але ти бачиш, що бурі купинки починають зеленіти живими галузками. 
Домовляєшся, пояснюєш, що корок потрібен, щоб мікросвіт за склом не загинув, втративши всю воду. 
І ви сходитеся на тому, що труба все ж має бути. 
Бо не всі закриті світи мають бути такими. 

Мікроліс повільно, але невпинно поглинає все. Навіть те, що здається вічним і незмінним, як гігантські секвойї, як Еверест, як кам'яні Будди у вологих лісах. Минуть геологічні відрізки часу - і все це стане нижче, тонше і компактніше. І все це поглине м'який пухнастий килим. І тільки він лишиться врешті-решт. 

У мікролісі стрічаються гіганти. На їх фоні мохи здаються низенькою травичкою. 
Заходжу в гущавину. Тихо, тільки десь над головою торохтить кігтястими копитами турун, що женеться за здобиччю. З-під ніг розбризкуються краплі роси і блискавично скачуть ногохвостки. 
Попереду - урвища на березі струмка. 
Піщані береги порозмивало дощами, оголивши корені старих сосен, верхівки яких не може сягнути око; спотикаючись об хвоїнки виходжу на вільне світло. Око чіпляється за шорстку блискучу циліндичну поверхню стовбурів. Сонце мерехтить крізь мереживо тонких гілочок, які змагаються з сосновою хвоєю у стрункості. Вітер колихає те мереживо і воно кам'янисто мінерально шурхотить, ніби неживе. 
Але ж живе. Зелене і вологе всередині. Тендітне і ламке. 
Проходжу до води по горбатому корчу. За спиною продовжує шарудіти хвощевий мікроліс. 
🌿🍃🌿🍃🌿🍃🌿🍃🌿🍃🌿🍃

Я тут подумав, що треба зробити Телеграм-канал.
Все як і тут - вісті з мікролісу, шматочки тексту і фото природи з висоти зросту нижчих рослин.
Кому цікаво - заходьте. 
https://t.me/mossymans_home

Нейромережа Midjourney малювала за запитами користувача з Тайваню. В кінці поста опис від автора. 

⊹

Tested in the past two days

I found that the new version of vector graphics,

illustration, mechanics, lighting, and reflection

All have a breakthrough progress

This version seems to want to let people

break through their imaginations more

For fantasy or concept design this version

More complete realization out

However, there are some things

that are not applicable in this version

For example, environmental scenes, desserts and pastries, and poster design with frames

I will share some keywords or tips that I think are more applicable to the new version here.

⊹

Better types in the new version:

reflective surface and other Metal materials, fantasy, cartoon, science fiction scenes, particles, mechanical, vector graphic, UI

⊹

Logo and Vector:

Text words can be used to "Text" to give structure

for graphics, you can add structure, such as "rectangular"

Let him have a better structure.

-Related Prompt-

minimal, vector, SVG, high resolution, simplistic, flat art

Make the graphic look better:

thick lines, clean lines, Illustrations, crisp lines,

"color" background, exquisite detail, sharp edges

[graphics style]: inked line, Scandinavian folk art, die-cut style,

pop-art, vintage tattoo, graphical,

[Illustration style]: ethereal, pastel, flat colors, multicolor, wabi-sabi

[3D style]: pastel colors, isometric 3d rendered,32-bit pixel

I have tested some myself

I really like the style of the artist

Everyone can play more ~

Then there are some mechanical class

Very suitable for this version of the Prompt

-Related Prompt-

cyborg,hypermaximalist,Intricate, hard surface,

wrap around, sleek design, vines, gothic, exploding,

broken, glitch, glossy, mechanical, wires, ornate, rim light

Victorian, Steampunk, vintage

Material: Crystal, glass, transparent, Leather, copper,

Alloy, chrome, particles (Liquid, Smoke, Dust)

I am not a native English speaker, so I hope you can forgive me if there is confusion or semantic errors.

Welcome to ask questions at the bottom~🥰

Here are some small results of my experiments in the past few days.

[#Midjourney] 

Reading Room' by Hiromi Nishizaka

Десь прочитав, що ниття наодинці дуже шкодить людині, бо рівень стресу підвищується, особливо, якщо немає куди скинути той стрес.
Але ниття комусь стрес знижує. Власне, саме на цьому грунтується позитивний вплив терапевтичних груп. Анонімні-хто-завгодно - це чудова нагода скинути стрес і побачити, що ти не один такий дибіл, а є певна група людей, які теж вляпалися в таку ж халепу як у тебе. Як кажуть, "гуртом і батька бить легше". Бо людина - все ж істота соціальна, щоб там не казали.
Пропоную допомогти одне одному і трохи понити у цьому пості.
Підтримаю кожного.

Автор: Juan Ferreyra