Сьогодні хочу розповісти трохи (або і не трохи, це вже як вийде) про одну пісню.
"The Sea Still Sings" Марка Алмонда, з альбому "Enchanted" 1990-го року.
(Між іншим, це рік мого народження, тож вивчати музику, яка вийшла в цей рік, вдвічі цікавіше).
Власне, про пошук цієї пісні і те, як я нею надихнувся, в мене вже був пост у спільноті "Хендмейд" і так вже склалося, що я люблю розгадувати загадки. Цього разу я хотів зрозуміти, про що саме написано вірші, бо не вірив, що це все просто заради красивого тексту.
Я, на жаль, не досить добре знаю інгліш, щоб перекладати такі тексти, тож не придумав нічого іншого, як пошукати готовий переклад. Гугл скрутив дулю і сказав: "є машинний переклад. ось тобі десятка два сайтів". "ОК, Гугл, - сказав я,- най буде!". Але машинний переклад - це таке собі. Особливо, коли ти розумієш +- половину оригіналу, якщо не менше.
Текст оригіналу, власне, ось:
I remember the sea I remember
How I thought she would sing forever
Though her voice it became a whisper
But the sea still sings in her heart
To the furthest shores of Alaska
From the bow of a floundering tanker
Her shores in eternal winter
But the sea still sings in her heart
She waits for the moment
So still and alone
On her shoreline a necklace of feather and bone
No laughter of children
Where nothing will grow
But the sea still sings
The sea still sings
The sea still sings in her heart
I remember the sea, I remember
How she rose in a terrible temper
On a stormy night in September
How the sea still sings in her heart
Taking back all her stolen treasure
Giving back all our waste with a pleasure
Hand in hand with a furious weather
How the sea still sings in her heart
No longer distraught and no longer alone
She took all our shorelines and made them her own
Drowned all the people asleep in their homes
The sea still sings
The sea still sings
The sea still sings in her heart
The mermaids were singing a warning
The mermen were teasing and taunting
The sirens a song that was haunting
Tearing each ship from its mooring
And the sea shed her black coat of mourning
I remember the sea I remember
The stillness and calm of the water
And a song that went on forever
The sea still sings
The sea still sings
The sea still sings
The sea still sings in her heart
Загальний сенс Гугл, звісно, передає, але тоді виходило, що це якась нелогічна поезія, де море - жіночого роду (морська богиня? вода? кохана оповідача?) і вона чомусь розсердилася і затопила береги у вересні (чому? чому саме тоді? для рими? просто щоб було?), потопила танкер і... все. Ну, і море усе ще співає в її серці (так, ніби як, вона - це і є море?..).
Я трохи (не трохи, ой, не трохи...) задовбав знайомих. Власне, докрутили, що вона (лірична героїня) - це і є море і пісня ніби як на еко-тему. Мабуть.
Я трошки пішов від теми, погортав тексти Марка Алмонда і прийшов до висновку, що в нього немає "щоб було, і щоб типу гарно" - він навпаки, пише (або обирає чужі) тексти з чіткою історією. Малоімовірно, що пісня, яка стала обкладинкою альбому (а це єдина пісня про море на платівці, оформленій навіть у першому виданні в явно морській тематиці; і серед всіх пісень альбому ця - одна з наймінорніших. Навіть "Death's Diary" ("Щоденник Смерті"), з її страшним і печальним текстом, написана майже в ритмі фламенко. А "Orpheus In Red Velvet" ("Орфей в червоному оксамиті") - пісня про самоаналіз і душевні переживання, про розчарування і страждання в якості "без темряви ми не можемо оцінити красу світла" все одно не несе такої трагічності і розпачу, як "The Sea Still Sings", тож за нею обов'язково має бути якась історія.
Ще дивним є відсутність цієї пісні в концертних програмах Алмонда, але це вже, думаю, зроблено з тих міркувань, що вона малопопулярна і не "качає" публіку, до того ж доволі складна вокально, тож просто недоцільна для концертів, лишаючись чисто студійною "родзинкою".
Я трохи (не трохи, ой, не трохи...) задовбав знайомих. Власне, докрутили, що вона (лірична героїня) - це і є море і пісня ніби як на еко-тему. Мабуть.
Я трошки пішов від теми, погортав тексти Марка Алмонда і прийшов до висновку, що в нього немає "щоб було, і щоб типу гарно" - він навпаки, пише (або обирає чужі) тексти з чіткою історією. Малоімовірно, що пісня, яка стала обкладинкою альбому (а це єдина пісня про море на платівці, оформленій навіть у першому виданні в явно морській тематиці; і серед всіх пісень альбому ця - одна з наймінорніших. Навіть "Death's Diary" ("Щоденник Смерті"), з її страшним і печальним текстом, написана майже в ритмі фламенко. А "Orpheus In Red Velvet" ("Орфей в червоному оксамиті") - пісня про самоаналіз і душевні переживання, про розчарування і страждання в якості "без темряви ми не можемо оцінити красу світла" все одно не несе такої трагічності і розпачу, як "The Sea Still Sings", тож за нею обов'язково має бути якась історія.
Ще дивним є відсутність цієї пісні в концертних програмах Алмонда, але це вже, думаю, зроблено з тих міркувань, що вона малопопулярна і не "качає" публіку, до того ж доволі складна вокально, тож просто недоцільна для концертів, лишаючись чисто студійною "родзинкою".
Дисклеймер: Все, що я пишу далі - це моє припущення, яке добре підійшло, бо ані розборів, ані якихось коментарів автора, ані ще чогось я не знайшов. Якщо я граюсь в конспірологію - так тому і бути.
Щонайперше - я мав розуміти текст. Бо на гуглоперекладі далеко не виїдеш - це хіба що для якоїсь зовсім простої і прямої як палиця попси.
Тому я вирішив далеко не ходити, бо на Картопельці є цілий живий перекладач, з роботами якого (точніше, якої) я вже знайомий -
@Stacey_Nicks
.
Трохи поспілкувався, пояснив ситуацію, що я абсолютно не розумію, про що це все і вона погодилася.
І вже я маю на руках переклад:
Тому я вирішив далеко не ходити, бо на Картопельці є цілий живий перекладач, з роботами якого (точніше, якої) я вже знайомий -
Трохи поспілкувався, пояснив ситуацію, що я абсолютно не розумію, про що це все і вона погодилася.
І вже я маю на руках переклад:
Я пам'ятаю море, я пам'ятаю,
Як думав, що вона співатиме вічно.
І хоча її голос став шепотом,
Море досі співає в її серці -
Від найдальших берегів Аляски,
До носа танкера, що борсається.
І хоча її береги сховані під вічною зимою,
Море досі співає в її серці.
Вона чекає моменту,
Непорушна, самотня.
Вздовж її берега - намисто з пір'їн і кісток,
Де не чути сміху дітей,
І де нічего не буде рости.
Море досі співає,
Море досі співає в її серці.
Я пам'ятаю море, я пам'ятаю,
Як вона повстала у страшному гніві,
У бурі, що вирувала вересневої ночі,
Як море досі співає в її серці.
Повернула назад свої втрачені скарби,
З задоволенням повернула наше сміття,
Пліч-о-пліч з лютою погодою,
І як море досі співає в її серці.
Більше не безумна, більше не самотня,
Вона забрала всі наші береги і зробила своїми,
Втопила людей, що спали в будинках.
Море досі співає,
Море досі співає,
Море досі співає в її серці.
Русалки співали і попереджали,
Тритони дражнили і насміхались,
Сирени співали пісні, що переслідували,
Зриваючи кожен корабель з місця швартування,
І море вдяглося у чорну вуаль жалоби.
Я пам'ятаю море, я пам'ятаю
Спокій і нерухомість води.
І пісню, що повторювалась вічно:
Море досі співає,
Море досі співає,
Море досі співає,
Море досі співає в її серці.
Також
@Stacey_Nicks
додала своє припущення, що це може бути щось про ураган:
Я думаю, це пісня про ураган. У них у багатьох жіночі імена, і це актуальна тема в США, то "Катріна" була, то ще щось. Я десь у коментах під відео зустріла згадку, що комусь це нагадало "Катріну". І це підходить за змістом. В 90-му році коли вийшла пісня, по США вдарив ураган "Діана" і багато кого повбивав і позносив купу всього.
Це мало сенс, але ми пошукали дати виходу альбому і зрозуміли, що помилилися - у вересні 90-го року був ураган з чоловічим ім'ям "Густав". А ураган "Діана" був у серпні. А альбом "Enchanted" вийшов у липні того ж року, тобто до цих погодних катастроф.
Тому ми припустили, що якийсь ураган міг відбутися у 1989-му, тобто за трохи менше року до виходу альбому. Це мало сенс, але... Всі урагани у серпні-вересні мали чоловіче ім'я. Тож, ні.
До того ж, автор тексту (а це сам Марк Алмонд, бо уся платівка складається з треків на його особисті тексти) згадує, швидше за все, сезон ураганів в США і прямо натякає на це, згадуючи Аляску і "намисто з пір'я і кісток" (корінні народи США?), а також про "повернення вкрадених скарбів" (конкістадори і колоніальна епоха?).
Тому шукати варто було щось, що стосувалося Атлантики.
Може, думається, Атлантика - це якраз і є загадкова героїня пісні?
Ні, скоріш за все, бо англійською це слово чоловічого роду. Atlantic. От.
До того ж, автор тексту (а це сам Марк Алмонд, бо уся платівка складається з треків на його особисті тексти) згадує, швидше за все, сезон ураганів в США і прямо натякає на це, згадуючи Аляску і "намисто з пір'я і кісток" (корінні народи США?), а також про "повернення вкрадених скарбів" (конкістадори і колоніальна епоха?).
Тому шукати варто було щось, що стосувалося Атлантики.
Може, думається, Атлантика - це якраз і є загадкова героїня пісні?
Ні, скоріш за все, бо англійською це слово чоловічого роду. Atlantic. От.
Ще трохи покопавши в напрямку ураганів і Атлантики, я виявив, що:
- Пік ураганів Атлантичного океану припадає на вересень.
- в 1989-90 рр. крім вищеназваних ураганів, звісно, були й інші, але або вони прийшли з Тихого океану, або мали чоловічі імена.
- Урагани почергово називають то чоловічим, то жіночим ім'ям, в алфавітному порядку. І ще деякі імена можуть бути виключені з подальшого використання, бо це ім'я використовували дуже часто.
- Пік ураганів Атлантичного океану припадає на вересень.
- в 1989-90 рр. крім вищеназваних ураганів, звісно, були й інші, але або вони прийшли з Тихого океану, або мали чоловічі імена.
- Урагани почергово називають то чоловічим, то жіночим ім'ям, в алфавітному порядку. І ще деякі імена можуть бути виключені з подальшого використання, бо це ім'я використовували дуже часто.
Я зайшов у глухий кут і навіть припустив, що це просто про абстрактний ураган з жіночим ім'ям, просто ліричне оспівування природних явищ.
А потім задумався: А чому я взагалі вирішив, що це про свіжий (відносно виходу платівки) ураган?..
І трохи погуглив урагани 70-80-х рр. (сам Марк Алмонд народився 9 липня 1957 р., тому я взяв період часу, коли він взагалі зайнявся музикою).
І... Бінго!
Великий ураган знайшовся у 1982-му і мав на ім'я "Деббі".
Отже, що ми маємо:
Тривалість: 13-20 вересня 1982. (Приблизно на цей час прийшовся пік кар'єри Алмонда в Soft Cell, але це вже конспірологія, думаю).
Категорія: 4 (з п'яти існуючих) - (від 209 до 251 км/год) - на піку сягнув 215 км/год
Причому це т. зв. позатропічний ураган - почавшись від о. Еспаньола, що в Карибському морі, ураган рухався на північний захід до о. Ньюфаундленд, а далі в бік Європи і зачепив, в тому числі, і Британські Острови і Фінляндію.
Отже, 25-річний Алмонд цілком міг спостерігати стихійне лихо і пізніше надихнутися цим видовищем для написання пісні.
І трохи погуглив урагани 70-80-х рр. (сам Марк Алмонд народився 9 липня 1957 р., тому я взяв період часу, коли він взагалі зайнявся музикою).
І... Бінго!
Великий ураган знайшовся у 1982-му і мав на ім'я "Деббі".
Отже, що ми маємо:
Тривалість: 13-20 вересня 1982. (Приблизно на цей час прийшовся пік кар'єри Алмонда в Soft Cell, але це вже конспірологія, думаю).
Категорія: 4 (з п'яти існуючих) - (від 209 до 251 км/год) - на піку сягнув 215 км/год
Причому це т. зв. позатропічний ураган - почавшись від о. Еспаньола, що в Карибському морі, ураган рухався на північний захід до о. Ньюфаундленд, а далі в бік Європи і зачепив, в тому числі, і Британські Острови і Фінляндію.
Отже, 25-річний Алмонд цілком міг спостерігати стихійне лихо і пізніше надихнутися цим видовищем для написання пісні.
Кінець. Для мене це була надзвичайно цікава і приємна робота.
Якщо ви маєте якісь свої версії щодо цього - буду радий послухати.