І ще одне прожите літо,
На скроню додало сивин.
Вже менше день приносить світла,
Зате все більше вночі снів.
Та я за втрату не жалію,
У осені своя краса,
Мов наречена на весіллі,
В багрянець вдягнуться ліса.
І полетить від вітру листя,
В останнім танці, до землі.
Ще хризантеми в саду квітнуть,
Та вже тепло втрачають дні.
Так і в житті, вже кров холоне,
У м'язах сили вже не ті,
Але є ніжність у долонях,
І молодість горить в душі.©