У 1929 році був написаний роман "Змія та Райдуга", який ввів зомбі в літературу.
А потім Джордж Ромеро у 1968 році зняв фільм "Ніч живих мерців" вигадав новий жанр - зомбі-апокаліпсис.

Але є один твір. Наш, український. Написаний аж у 1930 році і там такий зомбі-апокаліпсис, що ним можна пишатися. І зомбі - теж. Особливо зомбі:
"І встає, встає з могили, несмертельний прах,
В тім же френчі й шинельчині на крутих плечах.
І прудким широким кроком міряє на схід…
Причаїлась тиша мовчки. Місяць аж поблід.
І в нестерпно білім світлі, в сяйній тишині—
Кам’яне твоє обличчя й очі кам’яні.

II.

Причаїлась тиша. Тільки — що се? Подивись!—
Справа, зліва поспішають постаті якісь:
Шелестять тифозні лахи на худих плечах,
І горить гарячка люта в неживих очах."

Євген Маланюк - Балада про Василя Тютюнника.

А хто там встав з могили і що то за постаті - то читати ту баладу треба. Не пошкодуєте. https://web.archive.org/web/20211019185133/http://vijsko.milua.org/malaniuk.htm