Саме тому я розпочинаю знайомство з мого улюбленого анекдота: одна хвилина опівночі. У морзі патанатом і два секційних санітари проводять розтин.
Поки лікар читає історію хвороби санітари розрізають шлунок.
— Петрович — звертаються вони до лікаря — тут гречка з м'ясом, будеш?
— Та ні, дякую хлопці.
Санітари починають черпати гречку прямо зі шлунка і наминати з невимовним задоволенням.
Тим часом патанатом дочитує історію хвороби і каже — а ви взагалі в курсі що він саме від цієї гречки помер?
Санітари два пальці в рота і починають блювати. Лікар весело регоче і каже — жартую, а просто підігрітим люблю їсти.
О, мій улюблений анекдот.
Зазвичай, якщо людина каже "фу" і не сміється - це людина, з якою треба дуже недовго спілкуватися.
Якщо каже "фу" і сміється - це вже краще, але треба дозовано спілкуватися, бо можуть бути певні негаразди.
А якщо регоче - добре, наша людина. 🤣
Коментарі (3)