Людина не створена бути самотньою.

Тестостерон, дофамін, трішки кортизолу, адреналіну, норадреналіну, потім окситоцин… В організмі ці гормони регулюють процеси, що включаються під час закоханості, прив'язаності.

Плюс нові нейронні зв'язки. Початок стосунків і так зване притирання — це ніщо інше як протоптування нових нейронних доріжок, формування звичок, динамічних стереотипів. І раптом усе це — раз і обривається.

Організм входить у серйозний дисбаланс. Об'єкта вже немає, а дофамін все ще виробляється. Мотивація для поєднання з іншою людиною не слабшає, породжуючи тривогу, занепокоєння, незадоволеність та біль. Потім вироблення дофаміну зменшується, приходять занепад сил, депресія, апатія.

Біль не міфічний, а цілком реальний. МРТ показало: розлучення викликає такий самий стрес і активізує ті ж зони, що й сильний опік або глибока рана. І мозок захищається також: виробляє опіоїди.