Всім привіт, мене звати Поліна, відкриваю клуб анонімних боягузів метеликів. (Метелик - не ображайтесь)
Короче, історія така, мені 20 років, і я до обісрачки посто боюсь метеликів. Не боюсь собак, висоти, глибини, змій, але довбані "бабочкі"....
Хочу зачепити тут і тему сну, і тему страхів
А почну трошки с сьогоднішньої ночі. Спимо ми, я сплю взагалі дуже погано, але так з дитинства, я багато разів за ніч прокидаюся, то попити, то попісяти, то просто наче "виспалась", то прокинулась і вже почала щось собі думати і думки заважають спати, то жах наснився, то просто щось дивне наснилось...ну от я так і сплю, через - кхм..кхм
Лягаємо ми вже спати, світло - вимкнули, тікток - увімкнули (не треба так перед сном, я знаю, але що поробиш 😂) і тут на хлопця починає нападати метелик РОЗМІРОМ З МОЮ ДОЛОНЬКУ, ладно, звичайний великий нічний метелик, ХТО БЛЯХА НЕ ЗАКРИВ ЗНОВУ ВІКНО В ТУАЛЕТІ Я Ж ПРОСИЛА (там сітки нема)
В мене паніка, хлопець глушить його ковдрою (вибачте за недбале ставлення до комах, він би так може і не робив, якби не я), я підірвалась, вже стою в дверях на кухню, істерично кричу "ПРИБЕРИ ЙОГО ПРИБЕРИ"...прибрали метелка, вступ до історії закінчено
Повернемось в сьогоднішню ніч, спимо ми, близько 4 ранку і я прокидаюсь від кошмару...і тут бляха понеслось
До речі, жах дуже дивний, наснилось мені, як я біжу тут по селу де ми живемо, в повній темряві, не бачу взагалі ніц, і навколо мене наче купа лисиць, але вони розміром, як лисичка-феньок, але це звичайні руді лисиці, дорослі, просто такого розміру, і вони мене наче не лякають, я боюсь темряви, і якийсь момент я так розгубилась і не знала куди бігти, що сіла на землю, підтягнула коліна, і вирішила, що досиджу так поки не вийде сонце, і десь зрозуміла, що ці лисиці мене зараз зжеруть, якщо я буду так сидіти і не бігти вже від них. Ну я побігла, ніфіга не бачу, мене нагоняють ЛИСИЦІ, налякалась, проснулась
Не знаю, я не боюсь лисиць, боюсь темряви, але це сон, тому накрутилось, я не дуже здивувалась коли прокинулась. Намагаюсь заснути назад, і чую як щось щьолкає-шуршить, матір блін божа, я вже перелякана тиснусь до хлопця
*він спить наче немовля, неможливо розбудити, за ніч не встає, тільки якщо я розтовкла
Будити не хочу, бо на роботу завтра, спить собі спокійно а тут я зі своїм 437469273012398 переляком
Лежу, намагаюсь зрозуміти, що за шурхіт і звідки, по звуку наче з під столу
Телефон-ліхтарик, полізла дивитись, я ж така самостійна і смілива, що капець (я сикуха, щодо темряви і комах просто страшне, темрява з дитинства не відпускає, і оце "ти боїшься не темряви, а того що в ній може бути..." ага класс тільки нічо не помінялось ахахах)
Злізла до столу, свічу - дивлюсь, і бачу якусь комаху, довжиною з пів вказального пальцю, з крилами і вусиками, все я вже не бачу що там є, я на кроваті намагаюсь спокійно розбудити хлопця своїм нервовим "ДАНЯ ДАНЯ ДАНЯ ТАМ ЯКАСЬ КОМАХА ШУРХАЄ"
Не знаю кого він хотів вбити більше, мене чи її, але тошки погиркав, забрав ту комаху, на питання що то таке - сказав метелик, але мені здається що то був не метелик
Лягли
Він вирубився за 10секунд, я лежу, лежу, вже наче в полу-дрьомі, чую знов ті самі звуки, тільки тепер збоку комоду, де роутер...
(розіб'ю на два пости бо багато)
Короче, історія така, мені 20 років, і я до обісрачки посто боюсь метеликів. Не боюсь собак, висоти, глибини, змій, але довбані "бабочкі"....
Хочу зачепити тут і тему сну, і тему страхів
А почну трошки с сьогоднішньої ночі. Спимо ми, я сплю взагалі дуже погано, але так з дитинства, я багато разів за ніч прокидаюся, то попити, то попісяти, то просто наче "виспалась", то прокинулась і вже почала щось собі думати і думки заважають спати, то жах наснився, то просто щось дивне наснилось...ну от я так і сплю, через - кхм..кхм
Лягаємо ми вже спати, світло - вимкнули, тікток - увімкнули (не треба так перед сном, я знаю, але що поробиш 😂) і тут на хлопця починає нападати метелик РОЗМІРОМ З МОЮ ДОЛОНЬКУ, ладно, звичайний великий нічний метелик, ХТО БЛЯХА НЕ ЗАКРИВ ЗНОВУ ВІКНО В ТУАЛЕТІ Я Ж ПРОСИЛА (там сітки нема)
В мене паніка, хлопець глушить його ковдрою (вибачте за недбале ставлення до комах, він би так може і не робив, якби не я), я підірвалась, вже стою в дверях на кухню, істерично кричу "ПРИБЕРИ ЙОГО ПРИБЕРИ"...прибрали метелка, вступ до історії закінчено
Повернемось в сьогоднішню ніч, спимо ми, близько 4 ранку і я прокидаюсь від кошмару...і тут бляха понеслось
До речі, жах дуже дивний, наснилось мені, як я біжу тут по селу де ми живемо, в повній темряві, не бачу взагалі ніц, і навколо мене наче купа лисиць, але вони розміром, як лисичка-феньок, але це звичайні руді лисиці, дорослі, просто такого розміру, і вони мене наче не лякають, я боюсь темряви, і якийсь момент я так розгубилась і не знала куди бігти, що сіла на землю, підтягнула коліна, і вирішила, що досиджу так поки не вийде сонце, і десь зрозуміла, що ці лисиці мене зараз зжеруть, якщо я буду так сидіти і не бігти вже від них. Ну я побігла, ніфіга не бачу, мене нагоняють ЛИСИЦІ, налякалась, проснулась
Не знаю, я не боюсь лисиць, боюсь темряви, але це сон, тому накрутилось, я не дуже здивувалась коли прокинулась. Намагаюсь заснути назад, і чую як щось щьолкає-шуршить, матір блін божа, я вже перелякана тиснусь до хлопця
*він спить наче немовля, неможливо розбудити, за ніч не встає, тільки якщо я розтовкла
Будити не хочу, бо на роботу завтра, спить собі спокійно а тут я зі своїм 437469273012398 переляком
Лежу, намагаюсь зрозуміти, що за шурхіт і звідки, по звуку наче з під столу
Телефон-ліхтарик, полізла дивитись, я ж така самостійна і смілива, що капець (я сикуха, щодо темряви і комах просто страшне, темрява з дитинства не відпускає, і оце "ти боїшься не темряви, а того що в ній може бути..." ага класс тільки нічо не помінялось ахахах)
Злізла до столу, свічу - дивлюсь, і бачу якусь комаху, довжиною з пів вказального пальцю, з крилами і вусиками, все я вже не бачу що там є, я на кроваті намагаюсь спокійно розбудити хлопця своїм нервовим "ДАНЯ ДАНЯ ДАНЯ ТАМ ЯКАСЬ КОМАХА ШУРХАЄ"
Не знаю кого він хотів вбити більше, мене чи її, але тошки погиркав, забрав ту комаху, на питання що то таке - сказав метелик, але мені здається що то був не метелик
Лягли
Він вирубився за 10секунд, я лежу, лежу, вже наче в полу-дрьомі, чую знов ті самі звуки, тільки тепер збоку комоду, де роутер...
(розіб'ю на два пости бо багато)
😂
Вони безпечні. Абсолютно.
Поступова десенсибілізація.
Може, на ферму метеликів сходити, наприклад?
Бо це недобре, коли так жахаєтесь.
Можна і до неприємностей долякатися.
У мене так було з павуками.
Зараз можу навіть у руки взяти, якщо знаю, що сам не вкусить.
Один метелик, денний - дивимося.
Метелик бражник-язикан а. к. а. "колібрі" - дивимося, офігеваємо.
Коли не страшно вже так - дивимося, як адмірали п'ють сік з розбитої груші.
Дивимося на подаліріїв і махаонів. На їх мультяшних гусениць.
Потім можна вже сходити до метеликів, де вони вилуплюються.
Потім - де літають.
Потім - щоб сів на руки.
Потім - годувати бражника з блюдця в руці.
А там і міграція монархів сподобається, бо вона просто епік.