Це іллюстрація на тему Бучі. На ній зображена вбита дитина.

Чому?

Тому що ми маємо кричати про ці злочини.
Час минає і люди наче стали забувати про війну.

Але я хотіла поговорити про інше, я намалювала це на другий місяць війни. Чому це? Бо сказали. Я навчаюсь в академії дизайну та мистецтв і з впливом часу і нашим "звиканням" до обстрілів нам сказали малювати, малювати на тему війни якомога більше. Я не могла, і знаю що не тільки я. На час малювання ми перший день як виїхали з нашого міста в більш безпечне. Я не хотіла нічого, окрім - додому. Але мала малювати бо не поставлять залік. Малювати таке - боляче, малювати таке - страшно, але в той самий момент я зрозуміла важливість своєї професії. Ми маємо нести ці історії в маси, ми маємо розповідати, казати своїми творами. Малюнок розуміють і без мови, і це - наша зброя. В мене й досі дуже змішані відчуття щодо цього твору...але я просто хочу нагадати, що війна ще не закінчилась, і як би не хотілась повернутись до звичайного життя - ще рано, наші хлопці, батьки, брати, друзі - там - оберугають наш сон. Я просто хочу сказати, о якщо можете допомагайте їм всім чим спроможні. Дякую.

Контент звісно не зовсім то розважальний, але на мою думку теж важливий.