Останні роки я дуже активно читала мангу та новели, а от щодо художньої літератури то це для мене майже завжди була каторга (частіше за все я вмикала в ютубі короткий переказ так і відповідала на уроках, а згодом і на парах), навіть не знаю чому так, важко сприймала ці твори.
Зараз я закохана в творчість Елізабет Ґілберт (маю 3 її книги). Зараз читаю "Місто дівчат". Люблю її стиль написання, є над чим подумати.
Раніше це була сумна історія про боротьбу зі злом із щасливим завершенням яку ми собі дозволяли запустити у своє життя. Тепер такий жах твориться із нами в цій війні... Дивлюся на це і думаю що та минула безтурботність навіки втрачена і ще стільки болю доведеться пережити. Це сумно.
Чи пограти у старі ігри :)