Я давно хотів написати щось на флешмоб @MickeyM, тож виправляю ситуацію.
Є такий жарт, що "суть туризму в тому, щоб набрати побільше їжі, зайти подалі і там її з'їсти". 
Для деяких людей це і справді так. Я ж люблю походи за той час, коли тобі не треба нічого вирішувати абстрактного, а тільки конкретні питання - куди піти, що там є і чи можна це фотографувати. Коли ти простуєш кудись, де ти ще не був, дивишся на краєвиди, робиш знімки цікавих речей. 
Я через це не люблю екскурсії. Треба швидко йти, пролітаючи все цікаве, але непомітне, і зупиняючись біля розпіареного, яке описує екскурсовод. 
Нудно! 
Люблю забуритись кудись на місцевість, де можна розкласти багаття і зварити чай. Іноді власне чай закінчується і тоді я варю чай з того, що є. 
Найдивніше, що я пробував - чай з бруньок і хвої сосни та гілочками малини. Гіркий, кислуватий, але все одно хочеться його сьорбати. 
Пробував варити його вдома і розчарувався - гіркий, несмачний, навіть близько не схожий на той, що ми пили в лісі. Довго думав. 
А потім дійшло. Дим! Дим від багаття. Вдома це все готується на газовій плиті і в міській атмосфері і вся магія зникає. 

Іноді дійсно треба зайти подалі, щоб чай став дійсно смачним. 

Фото не моє