Сьогодні тут вперше за довгий час - не мох.
І вперше у цій рубриці - мій пост з тегом [моє].
Може здаватися, що це - нецікавий і некрасивий пень. Але для мене це - символ нескореності.
Вже третій рік підряд тут воюють з коренями старої тополі, яка комусь різко почала заважати будувати навіс під чергове авто. Спочатку спиляли верхівку, потім - бічні гілки. Дерево почав їсти трутовик і тоді, радісно потираючи лапки, власник авто тикнув пальцем: "якщо гриби ростуть - дерево мертве і скоро впаде!" - і спиляв його під корінь.
Викорчувати не вийде, бо там - парапет ще радянських часів і він стовідсотково рухне і посипляться не тільки пні, а й трансформаторна будка, старша за мене утричі.
І ця не дуже гостра людина намагається знищити цю тополю, яка старша за нього самого на двадцять років (57 років по кільцях).
Раз вже гриб спиляно разом зі стовбуром, тополя вирішила, що все, що не робиться - це на краще і... Проросла!
Біла поверхня - це залите бензином, розчинником для фарби, вапном і алкідною фарбою дерево.
І воно росте!
Раз у кілька тижнів порость намагаються зрізати і знову зафарбувати, але незважаючи на це - ростуть нові пагони.
Нескорене дерево.
Як ми.
Як наша земля.
Як наша країна.
Ми проростемо заново, переможемо гриби, бензин, вапно і дурнів з сокирою.
Бо життя завжди перемагає.
Слава Україні!