Циклопічні каменюки лізуть, як кістки древнього чудовиська, яке вже ніхто не знає на ім'я. Іноді гарні, іноді - страшні у своїй геологічній древності, яку неможливо уявити і порахувати. І на них абсолютно безстрашно наповзає маленький зелений мікроліс. Для нього це просто поверхня. 
Але ж це і є просто поверхня, авжеж? 

Автор: @mossgirlny