Трохи про те, як працює та блядська пропаганда, якою так засрали мозок деяких наших співвітчизників. Буває так, що якесь слово за своє довге життя може кардинально змінити значення. Наприклад, слово «пропаганда», й відразу уявляємо дятлойоба соловйова, який залюбки пиздИть на замовлення того, хто пИздить у власної недонації. Агітація? Ну це теж коли брешуть, але уже політрук з макаровим за щокою і совєтською звяздою на лобі.
Але так було не завжди. Ці терміни мають доволі шляхетне походження. Пропаганда з латинської – поширювати, те що підлягає поширенню; агітація перекладається як приводити в рух. Гарним відповідником буде наше слово «просвіта».
Проте хуйня трапляється і на сьогоднішній день пропаганду поділяють на білу (затонула «москва»), сіру (крейсер здійснив негативне занурення) та чорну (крєйсєр цел, ето фєйкі).

Злими геніями в цій справі є більшовики, тому якби ми не любили совєтів, дечому в них можна повчитися. Вашій увазі вільний переказ інструкції для агітаторів на заводах 1943 року:


1. Говорити жорстко, з закликом покращити ситуацію (снаряди закінчуються, а хто їх зробить, якщо не ми?).

2. Говорити без формальностей та з конкретними прикладами (смт Залупівку відбили тільки завдяки мужнім робітникам, які робили патрони навіть уві сні).

3. Використовувати, крім лекцій, бесіди з робітниками. Коли натовп направлено на потрібну думку, дати слово комусь з нього (створюється ефект діалогу і бидло думає, що воно само дійшло до потрібної тобі думки).

4. Враховувати тип і кількість слухачів, специфіку місця і ситуації (з інженерами інтелігентніше, з робітниками емоційніше; якщо виробництво стоїть, не жартувати про стояк).

5. Відповідати навіть на питання не по темі та бажано так, як потрібно (коли робітники запитують за скільки км від міста німці, а ти і далі втираєш про снаряди, вони починають розуміти, що щось не так).

6. Якщо хтось з натовпу вийобується, налаштувати проти нього інших і дати слово комусь з лояльних.

7. Коли звертаєшся до людей, питати так, щоб відповідь була однозначною і розгорнутою, а не просто «так/ні» (дойчі поводяться з нами як нелюди? Які звірства фашистські окупанти чинять з нашим народом?). Став питання не прямо (якщо хочеш дізнатися чи можуть ще робітники працювати, запитай: чи хочете ви допомогти видворити німецьких окупантів?).

8. На основі конкретних прикладів перейти до загальної ідеї (розповідаєш про стаханівців з різних сел, як весь союз хуяре без сну, горлаєш про трудовий фронт і світле комуністичне майбутнє).

9.  Від загальних тенденцій перейти на особисті (німці спалили уже 10 сел з вашого району, якщо не робити снаряди для фронту, вони прийдуть і до вас).

10. Надавити на совість і самокритику (Ваня з поломаною ногою завалив взвод фріців, а тобі, падла, складно патрончик йому зробить?).

11. Уникати малозрозумілих слів, крилатих фраз, бюрократизмів.

12.  Якщо видно, що люди переймаються через інші нагальні проблеми, підлаштувати агітацію під цю тему. Свою ж можна продовжити іншим разом.

13.  Цифри використовувати мало і закругляти, переводити на наглядні приклади (Завод в Залупівкі зробив 1000 кг стільки тротилу, що можна підірвати 10 дивізій).

14. Перед агітацією зробити для себе короткий план виступу з питаннями і прикладами.

15. Давити на емоції (фріци розіп'яли мальчіка в трусіках)

На завершення хочеться додати, що ці поради можуть здаватися занадто простими, але їхнє уміле використання, а не таке, що я навжу в дужках, в ті часи дійсно було ефективним. Проте зараз, з виникненням технологій ІПСО вони дійсно прийнятні лише за принципом «краще синиця в руках, ніж журавель в сраці». Адже сучасна російська пропаганда успішно діяла на наші рішення аж з часів отримання незалежності 91 року, а помітили її лише з останнім етапом мокшанської "доктрини гєрасімова" - початком війни.