Мікросвіти затягують в себе назавжди. У них є своя атмосфера. Густа тягуча рідина, пронизана пряним кислувато-грибним ароматом, шелестом падаючого листя і прохолодним ранковим віянням осені. Варто тільки зайти до лісу - і він увійде до твоїх легень і ти змінишся. Будеш іншим. Будеш вважатися диваком. Приноситимеш у кишенях шматочки живого мікросвіту. Ховатимеш їх під скло від суховійних вітрів міста, просякнутих бензиновими вихлопами і масним тяжким духом заводів. Поселиш той мікроліс біля себе. 
А він приживеться, почне зростати. Почне пахнути великою природою. Ти вдихатимеш її очима. Полюбиш вкотре знову. 
У тебе в душі зростатиме свій власний ліс і ти нестимеш його за собою всюди. 
Ти ж розумієш, що це назавжди?.. 

*фото з інтернету