Я часто бачу сон. Біжу по лісу, а мох великий, аж по пояс. Я спотикаюся і падаю, а наді мною довго-довго колихаються дзвоники зозулиного льону і сиплять по вітру золотаві хмарки чарівного пилу. 
Я лежу на дні мохового колодязя і дивлюся в небо, в якому пролітають білі-білі кудлаті хмарки. Мох стає все вищим, чи може то я меншаю?.. 

*фото з інтернету