Сонце піднімається з-за краю горизонту. Стіни туману стають прозорішими, тануть, осідаючи росою, стікають по корі дубів. Вітер ще спить на спокійному гіллі, у непорушному листі. Нічні створіння розповзаються у схованки, денні - ще тільки продирають очі від сну. 
Перші промені вмикають мохові ліхтарі, золотять списи плаунів, здираються по килимам лишайників на каменях. Тихоходки нагріваються, оживають, продовжуючи подорож, яку спинив нічний холод. Ногохвостки розминають затерплі за ніч вуса і лапки і збираються на полювання, доки сонце не висушило їх здобич на мокрій землі. Вони не мають вух, тому не можуть почути дзвінкої пісні блакитної синиці просто над ними. 

*фото з інтернету